– Та ми на твоє весілля стільки грошей витратили, що ти б могла п’ять років не працювати. А тепер ти мені таке кажеш?, – чоловік не знав, що діється.
Я й досі не можу прийти до тями, що моя донька таке зробила. Чоловік сам не свій ходить і справедливо каже, що не прийме її додому назад, а
Чоловікові я ніколи про той випадок не говорила
Багато років тому зі мною трапилася неоднозначна історія. Для мене тоді та пропозиція була неприпустима, але не скажу, що не було в ній зерна здорового глузду, вірніше, ринкових
Я люблю свою маму, але я ніколи не вчиню так, як вона
Коли мого тата не стало, то мені було чотирнадцять років і моя мама любить повторювати, що я їй дуже допомогла з молодшим братом, що стала враз дорослою. Але
– Як? Ти родині гроші не позичиш? Та ми разом з дитинства, та я тебе думала взяти старостівною як будуть діти женитися, а ти отак. Я ж тобі віддам, ще й тобі зверху накину, раз ти така.
Поки ця родинна «традиція» мене не стосувалася, то я жила з родичами дуже навіть мирно і добре, ходили в гості, дітей разом бавили, забігали на каву. Все було
Той будинок справді розкішний і дорогий, його здалеку видно, я ще думала про те, що хотіла б в ньому жити. І я можу в ньому жити! Це ж Толик! Якщо для нього Галя – принцеса, то я взагалі королівна.
Коли я побачила колишню однокласницю, то не знала куди й звернути аби не зустрітися з нею. Така особа, що хочеться їй порекомендувати їсти лимони – щаслива з будь-якого
Я сиділа в кімнаті на своїй тахті і страшенно боялася, що мама не повернеться. І я залишуся сама в цій порожній квартирі
Моє дитинство пройшло в однокімнатній квартирі на п’ятому поверсі звичайної хрущовки. Нашою сусідкою по сходовій клітці була Катерина Василівна. Чоловік її був «підкаблучником». Син «рохля». А сама вона
Біля будинку почала знімати рукавички, щоб дістати ключі, впустила їх на сніг, почала піднімати, а там шерсть кішки
Поверталася ввечері з роботи, зима, холод собачий. Біля будинку почала знімати рукавички, щоб дістати ключі, впустила їх на сніг, почала піднімати, а там шерсть кішки у снігу намерзлому
Увечері вдома у батьків Ліля була задумлива. Від роздумів її відволік телефон. – Я внизу чекаю на тебе. – коротко сказав Костя
– Ліль, ти ж знаєш, я тебе кохаю… – почав Костя, але Ліля не дала йому договорити. – І все життя любив би. І на руках носив. І
– То замість того, щоб ми разом десь ходили, ти вибираєш матір?
Ще молода жінка несміливо відкрила двері рідної домівки. Вона не була тут роки, відколи вийшла заміж за Петра. Від цього спомину про чоловіка знову на очах виступили сльози.
І ось минає рік, Ліля виставляє фото гарної квартири, де вона на розкішному дивані з букетом квітів, діти біля неї, всі усміхаються
За кілька останніх місяців сталося так багато подій, що я вже думаю чи це все не без причини? Я куму на кілька днів прихистила в себе, бо у

You cannot copy content of this page