Історії з життя
Дядечку, а ви мій тато? — пролунав дзвінкий дитячий голосок. Олег здригнувся і отямився від своїх невеселих думок, перед ним стояла дівчинка років п’яти і уважно дивилася на
Ірині категорично не подобалася ця фіфа, яку посадили з нею в кабінеті. По-перше, тому, що вона зайняла місце її подруги Марії, яку несправедливо звільнили. Ні, офіційна причина була
Лєна хотіла вийти заміж. Не закохатися, а саме «вийти заміж». До цього процесу вона поставилася з усією своє практичністю і організованістю. Її мама була з тих людей, що
Мамо, сьогодні я познайомлю тебе з Петром, — схвильовано сказала Жанна своїй мамі. — Він вже за дві години прийде до нас у гості. З яким Петром? –
Вже були зібрані майже всі речі. Так, ще рано, але краще швидше. — Тільки подумай – ти їдеш. Не до сусіднього міста чи району, а до столиці. Ще
В ті часи з дітьми не панькалися – ясла, садочок, школа. Мама чи тато прибігали чи не найостанніші і забирали додому на пару годин і то були заклопотані,
Брат Сергій молодший за мене на 6 років. Коли мені було дев’ятнадцять, ми осиротіли. Близьких родичів не було, тож я оформила над братом опіку. Було нелегко виховувати підлітка,
Тоді я ще жила з першим чоловіком. Якось, прокинувшись, я випила чаю і вийшла в під’їзд “подихати” (жили ми на першому поверсі). Виходжу надвір і бачу: на лавочці
«Гарне свято Новий рік. Барвисте, веселе, з подарунками, — Марина щосили займалася аутотренінгом. – Хлопавки, конфетті, феєрверки». Але як не намагалася, сум і туга повертали її в реальність.
Бабуся чоловіка залишила у спадок будинок. Йому та його сестрі. Він був уже стареньким, але ми вирішили відремонтувати будівлю та жити там. Будинок був на два входи, тож