А чого я маю ремонт у вашій квартирі робити? – дивиться зі щирим здивуванням зять на тестя, – А якщо ви мене через рік виставите геть, хто мені тоді гроші віддасть? Е, ні тату. Нову квартиру не на себе, а на нашу сім’ю записуйте. Як ні, так і житимемо у стінах без ремонту, так і знайте
Дочка Сергія Юрійовича, Вероніка, жила разом із чоловіком у квартирі свого батька. Йому вона дісталася у спадок від матері. Була та квартира старенька, зовсім без ремонту, але така
Що це? – запитала Алла Миколаївна узявши светр, який щойно приміряв її син, двома пальцями, – Олена купила?, – запитала хоч і точно знала що саме невістка придбала його, – Воно і видно. Дай якийсь пакет, щоб я оце викинула, – сказала, хоч светр був прекрасним і дуже личив сину
– Скільки ми житимемо з твоєю мамою? – вкотре запитала Олена свого чоловіка. – Адже ми з тобою вже два роки, як одружені, а так досі і не
Світлана прокинулась і побачила поруч з ліжком чоловіка. Вона не знала, як довго він був тут, але бачила, що він усе зрозумів
Андрій та Світлана знайомі ще з шкільних років. Вони з дитинства відчували один до одного симпатію, яка потім переросла в справжнє почуття. Молоді люди одружилися, і в них
Довго шукав у шафах необхідне. Зрештою, вивернув ящики. По підлозі різнокольоровим безладом лягли папірці а посеред усього того дива лежав конверт. Запечатаний. Він не бачив його раніше. Дивно! Відкрив одним рухом і отетерів
Колишніх почуттів не було. Вони прожили разом 25 років. Цілих 25 років життя він бачив її щодня вранці, але тільки останній рік його почали діставати її звички. Все
Та годі тобі, Катрусю, — розсміявся Андрій. — Це я підколоти тебе хотів. Просто розповідаю тобі, як можна позбутися свого насидженого місця
Уявляєш, Катю, кого зробили начальником відділу продажів? Вову Смирницького! — Андрій переодягаючись, розповідав Каті новини зі своєї роботи. — Вову?! Нічого собі. Та він же у вас взагалі
Дмитро довго ходив кімнатою не розуміючи що тепер робити і як жити далі. Щойно почута розмова рознесла його звичне життя на мільярди малесеньких шматочків – не збереш
Дмитро раптом відчув, що його дружина віддалилася та ніби, як розлюбила його. Довго думав і вирішив зрештою дізнатись її реакцію на новину, що він її залишає. Написав дружині
Чашки, он у раковині вимийте нам кілька, – мовила невістка змахуючи крихти зі столу, прямо на підлогу, – Я вам стілець звільнила і чайник поставила. Ну вже якось розберіться тут, а я зараз дороблю роботу і повернусь, – пішла в кімнату і навіть уваги не звернула на здивоване обличчя свекрухи
– Звичайно, коли я йшла в гості до невістки, я не очікувала побачити у неї ідеально прибрану квартиру, – розповідала Галина Семенівна своїй подрузі. – Але такого я
Зрозумівши, що вона більше не з’явиться, заспокоївся. А я ні. Не давало мені спокою те, що він про мене писав
Людмила чекала на електричку. Люди ходили туди – сюди. Якесь обличчя знайоме. Невже це Світлана? Її просто не впізнати! — Світлано, привіт. Не вірю своїм очам. Ти так
Не розумію, сонечко моє. Я все для тебе роблю. Всю зарплату віддаю, по дому допомагаю, навіть готувати навчився. Все для тебе. Шубку ─ будь ласка! Колечко ─ скільки завгодно! З подругами на море — заради Бога! Інша жила б, та раділа
Пожартувала. ─ Людмилко, ─ благаючим голосом говорив Степан Андрійович, ─ ну, будь ласка, подумай, ще раз. Навіщо нам розлучатися? Хіба тобі так погано зі мною? ─ Погано, ─
Нічого, нічого. Вона таки дочекається, коли йому очі відкриються, ще трохи. І дав же бог невісточку. Фіця така. Нігті намалювала і чекає, коли він їй сніданок зробить! Та такого світ не бачив
Мамина опіка! – Вона тебе хоч годує? Дивися як ти схуд! Давай я тобі ще накидаю, – клопотала Ірина Семенівна біля любого синочка, – Хто ж тебе. Як

You cannot copy content of this page