— Диви, диви! – почула Анна з-за дверей, – Іди, доню, хрещена з барського плеча тобі обносків передала. Казала, що навіть щось нове там є. Пані витратили кілька тисяч зі своїх мільйонів, аби доброю побути
— Диви, диви! – почула Анна з-за дверей, – Іди, доню, хрещена з барського плеча тобі обносків передала. Казала, що навіть щось нове там є. Пані витратили кілька
Тіточко, – зробивши великі сповнені надії оченята, мовила Соня, – мама не хоче мені кошенятко купувати, каже, що дороге. Тітонько, – уже ледь не плаче, – а ти мені його купиш?
Моя історія почнеться з того, що характер кожної дитини – річ гнучка, тому воно залежить не тільки від виховання, а ще й від обставин, в яких проживає дитина.
Я не знала, що їй на це відповісти. Гірка несправедливість цього світу впала на мене своєю неминучістю. У глибині душі я розуміла, про що говорить Міла, я немов бачила наперед долю цієї миленький крихти, і вона була сумною і безрадісною. Але віддати дитину в дитячий будинок? Навіть думати про таке було важко
З Міланою я познайомилася у дитячому басейні — я водила туди дочку, а вона — сина. Ця жінка не могла не викликати захоплення — маленька, тендітна, зі світлою,
Це правда, мамо, – чую в трубці голос рідного сина. Невдоволений, воно й не дивно, – Це правда, що ти хату на сусідку переписала? Це як розуміти, поясни?
Надійка часто навідувалася до мене, хоч і була на двадцять років молодшою – годилася мені в дочки. Ми прикипіли одна до одної душею. Надійка виросла сиротою. Батьків не
Іра хотіла, і всіляко намагалася навіяти своєму молодому чоловіку офіційно зареєструвати стосунки. Хлопець думав, усе зважував і нарешті погодився. Зробив пропозицію і навіть до весілля почали готуватись, але Іра враз змінилась
Ірині в цьому році виповняється тридцять років, а в цивільному шлюбі – три роки. Весь цей час Іра хотіла, і всіляко намагалася навіяти своєму молодому чоловіку офіційно зареєструвати
Мамо, ти що себе вважаєш «зіркою естради» загордилася? Ти віриш, що молоді чоловіки просто так падатимуть до твоїх ніг? Це очевидно, що йому від тебе щось потрібно! Ну, був би він хоч на рік, або два молодший, але ж не на стільки!
Марина неквапливо котила візок між рядами в супермаркеті. Сьогодні у неї вихідний, і вона хотіла приготувати вишукану вечерю. Давно у неї не виникало такого бажання. До недавнього часу
Гості кричали «гірко!», вигукували побажання, а ось і подарунки почали дарувати. Багато гостей — багато подарунків. Всього й не згадаєш. Але один із них ніколи їм ніколи не забути
Весілля. Молодий наречений не зводив закоханих очей з прекрасної обраниці: ясний погляд, щаслива посмішка, ніжний рум’янець — ніхто не міг зрівнятися з нею в красі і юності. Гості
Коли ж ми маму в дім завели і показали сюрприз, вона ледь свідомість не втратила, розридалась. Виявилось, що свій старий диванчик вона любила не просто так
Є люди, які звикають до своїх речей так, що не можуть з ними розлучитися. Одного разу, ми вирішили влаштувати сюрприз матері. Її диван майже розпався, а вона все
Ти я бачу на мене ображаєшся, доню, – почав не сміливо, – Ну що ж право маєш повне. Хоч я і на інший прийом сподівався. Зіна мовчки дивилась йому в обличчя. Ні пари з уст. Ніякої реакції. Не жене і в дім не запрошує. Ніби чекає, що ж він далі скаже
Він зайшов на подвір’я озираючись довкола. Незнайомець. Поважного віку сивочолий і трохи згорблений. Зінаїда бачила його вперше, тому поспішила з будинку на зустріч. Той, побачивши її зсутулився ще
Добре, що сама дізналась, – мовив чоловік, коли побачив мій вираз обличчя, – Прошу на вихід, нас уже нічого не пов’язує. У цьому домі скоро нова господиня з’явиться
Ми з чоловіком прожили разом десять років.  У нас різні бували життєві труднощі. Бувало таке, що посперечаємося та роз’їдемося на декілька днів, але завжди поверталися один до одного

You cannot copy content of this page