Головна

Історії з життя

Я жодного разу за все життя ніде не відпочивала, не купила собі нової речі і не з’їла зайвого – все заради наших чотирьох дітей. А нещодавно почула від доньки таке, що й мову відняло. Навіть вимовити цього не можу. Руки опустились, усі життєві пріорітети враз знецінились
Історії з життя 0
У мене четверо чудових дітей. Так вийшло, що зараз в нашій родині працює лише чоловік. Я після появи четвертої дитини вже не вийшла на свою роботу, так як
– І чим ти, доню, думаєш? – повторює мені мама останні пів року, – Згадай себе після розлучення з ним. Ледь до тями прийшла. А тепер, що? Знову туди ж. Дитина і так тата має, нащо ж вам ще й жити разом, га?
Історії з життя 0
Мені зараз 33 роки. У мене підростає чудовий син. Ми з чоловіком знову разом, хоча ще недавно розлученні. Такі нові відчуття і емоції відчуваєш, коли здавалося, що вже
Коли ця жінка покликала мене відійти в сторону для приватної розмови, я злегка здивувалась, але ж пішла. А далі – морок. Ця пані кожним своїм словом вводила мене у ступор. Я й не знала, що такі батьки існують, чесно! А головне, що це стає нормою уже і на таких. як я вказують пальцями
Історії з життя 0
На відміну від багатьох батьків, ми не зосереджені на матеріальних благах. При цьому дочку ми дуже любимо і частенько балуємо. Збираючи її в школу, вирішили купити звичайний телефон
Чим старшою стає моя донька, тим більше я розумію – вони з чоловіком абсолютно однакові. Вони схожі не лише ззовні, а й мають абсолютно однаковий характер. Обидва вперті безкомпромісні і владні. Усе б нічого, але у одній квартирі вони не можуть знаходитись мирно довше трьох хвилин. А нещодавно спеціаліст до якого я звернулась сказав чітко, що подальше спільне проживання тата і доньки для її здоров’я не є безпечним
Історії з життя 0
Чим старшою стає моя донька, тим більше я розумію – вони з чоловіком абсолютно однакові. Вони схожі не лише ззовні, а й мають абсолютно однаковий характер. Обидва вперті
— Тату, прости що не мала часу спілкуватись, так вийшло. Можна я в тебе поживу поки не знайду роботу? Ми з мамою не можемо знайти спільної мови. Я лиш на кілька днів, чесно. – Вона дивилась такими чистими і чесними очима, що я й не подумав відмовити. а даремно, ой даремно ж
Історії з життя 0
Ми з дружиною в розлученні, у нас донька якій 28 років, живемо окремо. Після того як ми розійшлися, Олена (колишня дружина) залишила Світлану (доньку) собі. Я не заперечував,
Ранок, субота, хотілося трохи відпочити і розслабитися. Я пішла до вітальні, зручно влаштувалася на дивані і включила телевізор. Не минуло й 5 хвилин, як прибігла Елла. Забрала в мене пульт і включила свої мультики. – Елло, я ж дивлюся кіно. – Це мій телевізор, мій диван і моя квартира. Я буду дивитися мультики.
Історії з життя 0
Мені 25 років. Я ще не була одружена. Та й дітей своїх у мене немає. Я не так давно закінчила навчання. Потім захоплено осягала свою нову професію. У
Марія не те щоб не прийняла Надю, вона бачити її не могла! Її Микитка, її гордість, її плани, її опора, її склянка води в старості, не вважав за потрібне навіть порадитися заздалегідь.
Історії з життя 0
– Мамо, ми з Надійкою подали заяву. Через два місяці одружимося. Це їй, яка свою молодість і 25 років життя йому присвятила?! «Ми подали заяву»? І все? Приймай
Бабуся Голда Називала мене Монею. Їй говорили, що мене звати інакше. Вона посміхалася і фиркала у відповідь: – Ой, я вас благаю, ви що, вважаєте, що я зовсім вже клепку втратила? Ви за кого мене маєте? Можна подумати, що я не знаю кого як звати. Я прекрасно знаю, що це не Моня! У мене від вас голова вже на дев’ятому місяці!
Історії з життя 0
Вона нарочито голосно гриміла посудом в раковині, даючи знати, що їй не приємно, коли її вчать всякі шмокі. Я сидів за кухонним столом нашої комуналки і пив компот.
В метро я довго спостерігав за дівчиною, яка копошилися в телефоні з наглухо розбитим екраном. Нечупара, зловтішався я про себе, як можна виходити в світ з таким мобільником. Через годину я урочисто впустив свій смартфон на гранітну підлогу станції метро. Наш тлінний світ весь поцяткований дрібними павутинками карми
Історії з життя 0
Спочатку мій смартфон пустив збоку веселу павутинку тріщин і на цьому заспокоївся. Але вже до вечора він всіявся райдужними смужками, зображення почало стрибати, як в “Матриці”, і, нарешті,
– Він нам не рідний, навіщо ти його до заповіту вписав, тато! Це жарт такий, чи як? Попереджаємо, тату, коли тебе не стане, ми за кожну копійку і за кожну річ горою стоятимемо. Ваш прийомний син нічогісінько не отримає
Історії з життя 0
Анастасія Павлівна та Євген Васильович – люди вже немолоді, обом трохи за 60 років. У них дві дорослі дочки і молодший син, якому на даний момент 17 з

You cannot copy content of this page