Головна

Історії з життя

Настали нелегкі 90-ті. Син Олексій, що мешкав із сім’єю в райцентрі, втратив роботу. Мізерної пенсії тітки Тетяни ні на що не вистачало. Притрушений снігом, стояв на городі велетенський горіх. Дивлячись на нього, тітка згадувала чоловіка і то зітхала, то схлипувала. Якось селом їхав автофургон, загальмував біля двору. Жінка вийшла за хвіртку. З кабіни вистрибнув жвавий молодик у дублянці
Історії з життя 0
Чоловіка тітки Тетяни звали Петром. Але на ім’я вона його називала тільки тоді, коли зверталася безпосередньо до нього: «Петю…» А в розмовах із сусідками, з рідною сестрою, знайомими
— Ну чого ти така вперта? І не кажи, що вдалася в мене. Це ж не наша, Жабських, риса, — часто сердиться на мене мама. Але моя впертість врятувала батька
Історії з життя 0
— Ну чого ти така вперта? І не кажи, що вдалася в мене. Це ж не наша, Жабських, риса, — часто сердиться на мене мама. Останній привід для
Того вечора Карина бігла на побачення трохи засмучена. Подруга розповіла, що Артем уклав парі з друзями, що зможе закохати в себе будь-яку дівчину в селі, а вибір впав на неї, тому що хлопці вважали гордячкою, неприступною фортецею. Недарма
Історії з життя 0
Білопінно цвітуть вишні. Ще вчора вони сором’язливо розкривали пелюстки, а сьогодні просто заполонили цвітом! Гнуть свої пишні віти стрункі наречені, ніби тонкою фатою вимереженою з інею покриті, кланяються
Ніколи особливо у чоловікові справи не вникала. Аж тут виявилося, що він, хоч і не збирався покидати цей світ(можливо, мав проблеми, але мовчав про них), проте залишив заповіт: молодшій Соні – квартиру двокімнатну, яку здавали в оренду, а старшій Лесі – машину. Що тут розпочалося, щойно сестри довідалися про цей заповіт
Історії з життя 0
Любов Василівна зі сльозами на очах корпіла над своїми цифрами. Колеги лише перезиркуються поміж собою, не знаючи, як її втішити. Скільки не намагаються заспокоїти, та все марно. Воно
— Знаю я їхню породу. Його родина на все місто своїми дивацтвами відома. Ой Таню, будеш ще лікті кусати. Не йди за нього. От побачиш, не буде добра!
Історії з життя 0
— Знаю я їхню породу. Його родина на все місто своїми дивацтвами відома. Ой Таню, будеш ще лікті кусати. Не йди за нього. От побачиш, не буде добра!
Того осіннього вечора Петра Максимовича ноги додому не несли. Не знав, як подивиться жінці в очі, як сказати їй, що покохав іншу і йде до неї. Все розумів, знав народну мудрість: сивина в бороду, біс в ребро. Але нічого не міг із собою вдіяти. Це було понад його сили – відмовитися від Тетяни
Історії з життя 0
Такого велелюдного прощання у Вільхівці ще не бачили. Колишнього керівника найбільшого підприємства, сільгоспхімії, не стало раптово. Односельці навіть як слід не встигли обсмоктати новину, що він вернувся до
– Маман! Не рвіть собі душу. Я надаю перевагу французькій здобі, але ваші недовчені кухарки готувати такого не вміють. Хоча, може вони запропонують мені щось натомість. Погукайте їх, я сам розмовлятиму з черню. – Павле Олександровичу, – гукнула чоловікові, – накажіть кухаркам, аби зараз же були у вітальні!
Історії з життя 0
Надзвичайно теплою видалась осінь. Листя вигравало жовтогарячими барвами під дотиками щедрого сонячного проміння і шепотіло якісь незбагненні розповіді про життя, про кохання, торкаючись потаємних струн душі. Уляна примостилась
Незважаючи на бабусині протести, відсипаю їй щойно куплених помідорів і бачу, що в ящичку біля неї лежить огризок грушки. Може, то весь її обід? Починаю шукати в сумочці цукерки, аби її пригостити, а бабуся тривожиться: — Щось загубили? Скажете ж, чи знайшли, а то й я буду переживати! Хіба часто тепер почуєш такі слова?
Історії з життя 0
Купую помідори на ринку київської Лук’янівки, а навпроти сидить сільська бабуся — сухі трави продає. Худенька, чепурна і така затишна-затишна. Як із мого дитинства. …ТОДІ, в 1970-х роках,
– О, привіт, красуня! Ходімо з нами до річки прогуляємося. Посидимо, поговоримо, – хлопці не договорили. Врапт між ними і дівчиною з’явився хтось четвертий. Здоровенний, в місячному світлі він видавався ще більшим
Історії з життя 0
– О, привіт, красуня! Ходімо з нами до річки прогуляємося. Посидимо, поговоримо, – хлопці не договорили. Врапт між ними і дівчиною з’явився хтось четвертий. Здоровенний, в місячному світлі
Вдова Скрябіна розповіла про своє життя та стосунки із зятем
Історії з життя 0
Дружина відомого українського музиканта Кузьми Скрябіна якого не стало ще п’ять років тому, Світлана Бабійчук протягом тривалого часу не спілкувалася з журналістами та не давала інтерв’ю. Тепер жінка

You cannot copy content of this page