Історії з життя
Де мої вісімнадцять… Я б тоді точно маму послухала, а не повторювала як папуга: – Я його кохаю, він таки гарний! А мама вже тоді бачила все наперед,
По приїзді я застала висохлі квіті і схудлого кота, що зустрічав нас голосним “няв” ще біля хвіртки. Ми коли зрозуміли, що Ніна нічого з обіцяного не робила, то
Хоч додому не повертайся, знаю ж, що мене там Оля чекає. Колись ця жінка мене дуже виручила і підставила плече у найтяжчий період мого життя. Я їй вдячна
Уже другий рік, як я із дітьми у Канаді. Важко і непросто, але скаржитись гріх. адже у порівнянні з іншими мені таки добряче пощастило. Нині я щосили “пускаю
Коли мені сповнилося 25 років, рідня забила на сполох, що я ще незаміжня. Вони й до того вже років зо п’ять компостували мені мозок, вишукуючи женихів, але в
Скоро у мене ювілей і хочу я того, чи ні, а поздоровляти мене прийдуть обов’язково, тож доведеться готуватись. І все б нічого, я люблю гостей приймати, якби не
Отож, свекруха моя живе рівно віддалено від мене і Наталі, що до мене їхати няньчити малих, що до Наталі – одна дорога. Але я завжди свекруху жаліла, бо
Я не здивувалася такій оповідці, адже це останнім часом стандартна п’ятнична процедура – посидить після роботи з друзями і наслухається їхній корисних порад, як то бути мужиками в
Зайшовши в під’їзд, я відчула запах горілого, сумнівів не було, – це знову Марія. Тільки б встигнути аби не дійшло до пожежі, я кинулася до дверей її квартири,
Знаєте, у мене б нічого не вийшло, якби свекруха не була така упереджена щодо мене. А що – дівчина з села, а вона ж містянка з діда-прадіда, кришталь