fbpx
Чотири покоління жінок в нашій родині живе без чоловіка, п’ята моя онучка має перервати це коло, бо так далі бути не може
Моя бабуся може й не рахуватися в цьому переліку, бо чоловіка у неї не стало через Другу Світову, але от мама – вона точно в тренді. Моя мама
Донька знову телефонує. Чую голос стурбований, уся виснажена і явно очі на мокрому місці. Я здогадуюсь у чому справа, але спеціально не запитую щ й до чого. А навіщо? Вона ж мене свого часу не послухала, та й тепер навряд чи й почує
Донька знову телефонує. Чую голос стурбований, уся виснажена і явно очі на мокрому місці. Я здогадуюсь у чому справа, але спеціально не запитую щ й до чого. А
Близько шостої вечора зателефонував мій брат. Думала, що якісь організаційні питання хоче обговорити, чи щось забув, або хто з родичів хоче приїхати з мамою нашою попрощатись, але ні. В такий день він мав геть іншу до мене розмову. Слухала його і вухам своїм не вірила. Чи ж то я з братом говорю?
Близько шостої вечора зателефонував мій брат. Думала, що якісь організаційні питання хоче обговорити, чи щось забув, або хто з родичів хоче приїхати з мамою нашою попрощатись, але ні.
Щодня одне і те ж чую, знову і знову. Свекруха відколи переїхала до нас взялась мене повчати, бачте їй не зрозуміло, чому я так виховую дітей. Говорить, що то не правильно і на старість мені на поміч ніхто не прийде і чашки води не піднесе. А мені аж смішно – де старість де я? Та й узагалі, як між такими речами вона щось спільне знайшла
Щодня одне і те ж чую, знову і знову. Свекруха відколи переїхала до нас взялась мене повчати, бачте їй не зрозуміло, чому я так виховую дітей. Говорить, що
Миколу мого саме відспівували я ледь світу білого бачила, аж тут до мене жінка якась підходить і починає щось запитувати. Довелось їй тричі повторити перш ніж я зрозуміла, що саме вона говорить таке. Добре, що люди поруч були, бо не знаю чим би то скінчилось, якби вона хоча б на годинку раніше прибула у “мою” хату.
Миколу мого саме відспівували я ледь світу білого бачила, аж тут до мене жінка якась підходить і починає щось запитувати. Довелось їй тричі повторити перш ніж я зрозуміла,
Я така зла, що не передати словами. Як зі мною жити, то все на моїй шиї сидіти, а як я зі своєї шиї скинула – то він пішов на роботу!
Десять років свого життя я не прожила, а протягнула, як той віл, віз під назвою «сім’я». На ньому зручно вмостилися двійко дітей і чоловік, свекруха зі свекром поганяли
Чи може жінка сама прожити без чоловіка? Така фраза мені сьогодні попалася для обговорення і там купа коментарів, де більшість згідна з тим, що таки може
Але як жінка, якій скоро сорок, і яка досі без чоловіка, я б хотіла її трохи перефразувати: «Чи може жінка сама прожити щасливо без чоловіка, щоб ніхто з
«Все має бути, як у людей!». Коли я чую цю фразу, то перед моїми очима не зринає образ матері, хоч це був її улюблений вираз, своєрідний девіз життя, а набір синіх рибок з широко роззявленим ротом
Я бачила їх у сервантах різних людей, різних професій і різних інтелектуальних рівнів. У заможніших було аж два набори – синій і білий, які так само дивилися на
Антон вже готувався до демобілізації, коли Мар’яна, повідомила, що закохалася, що хотіла б його познайомити зі своїм хлопцем Олегом, щоб вони подружилися, почути його думку, послухати поради. Антон відповів, що у цій справі він не порадник, тим більше, познайомитися, потоваришувати з ним не вийде, так як підписує контракт на подальшу службу. Про контракт хлопець просто вигадав в останню хвилину, настільки був вражений звісткою, але згодом таки вирішив підписати
Її життя до 25 років складалося щасливо, а потім, ніби хтось наврочив. Єдина донька заможних батьків, найкраща учениця школи, успішна студентка, перспективна працівниця юридичної фірми, бажана наречена, щаслива
Десять років тому мені у спадок від далекого родича відійшла квартира в столиці. Тоді сестра попросилась туди жити, бо ми з чоловіком своє житло мали, а ту квартиру в оренду все одно планували здати. Я була тільки за, але попередила чесно, що той дім для доньки моєї, якій на той момент тринадцять лиш було. Сестра сказала що все зрозуміла, на тому й розійшлись. Я всього очікувала, але не того, що вчора побачила
Десять років тому мені у спадк від далекого родича відійшла квартира в столиці. Тоді сестра попросилась туди жити, бо ми з чоловіком своє житло мали, а ту квартиру

You cannot copy content of this page