fbpx
Головна

Історії з життя

Сьогодні голосно грюкнувши дверима моя невісточка пішла від сина, ще й діток з собою узяла. Ще вчора зранку її все влаштовувало, а як увечері повернулась, так уже й не так. А найприкріше, що зробила вона винною мене чомусь. Добре, що хоч сина я справжнім мужчиною виростила – він на мій бік став і залишився поруч.
Історії з життя 0
Сьогодні голосно грюкнувши дверима моя невісточка пішла від сина, ще й діток з собою узяла. Ще вчора зранку її все влаштовувало, а як увечері повернулась, так уже й
Уже сім місяців я у столиці біля сина свого проживаю. Спочатку я тішилась дуже, що сім’я у сина хороша і міцна, але чим довше я тут живу, тим важче мені зрозуміти, що то за сім’я така у них. Ну сабі посудіть, хіба так люди живуть
Історії з життя 0
Уже сім місяців я у столиці біля сина свого проживаю. Спочатку я тішилась дуже, що сім’я у сина хороша і міцна, але чим довше я тут живу, тим
Кума прийшла до мене вкотре позичати гроші, я розумію, що у неї біда, але чому я маю це вирішувати
Історії з життя 0
Моя кума пів року тому пережила втрату доньки, дуже красивої молодої дівчини, яка мала нареченого і всі думали, що скоро й весілля буде. Як то буває, вони одразу
В селі дуже довго говорили про мене і Михайла, ніхто ні сукні не купував, ні проводжав мене з клубу. Таке було, ніби вдова, яка ніколи не була заміжня
Історії з життя 0
Коли ми купували весільну сукню, то мама мені говорила: – Доню, аби ти нікому сукню не давала носити чи приміряти, і, боже борони, аби ти її продала –
Стара подруга мого зятя не йде мені з голови. Я не думаю, що ця жінка його друг, але доказів ніяких не маю
Історії з життя 0
Мій зять вже рахується старшим хлопцем, бо йому тридцять сім років і це його перші серйозні стосунки. Звичайно, що я рада, що моя донька виходить заміж, але я
Якось Ігор звернув увагу, що у вікні блимає вогник чи то свічки, чи ліхтарика, подумав, чи не якийсь заїжджий безхатько вирішив скористатися безкоштовним готелем і тому не вмикати світло, щоб не засвітитися на всю околицю. Він попрямував до хати, щоб з’ясувати, хто там і навіщо. Ігор радів, що матиме нагоду для зустрічі з Ірою, щоб попередити господиню про нежданого гостя та й житло уберегти. Через нещільно заслонену фіранку він побачив силует жінки – то була Ірина, яка метушилася по хаті. Чому вона надвечір приїхала в село, в свою холодну, давно нетоплену хату, чому не вмикає світло, а запалює свічку? Постукати, зайти – це налякати жінку, а їй же нічого не загрожує. «Побачу її вранці – підійду, розпитаю, чи потрібна якась допомога», – вирішив Ігор і повернувся додому.
Історії з життя 0
Його дружину ще молодою забрала невиліковна недуга. Син і донька – школярі, їм ще так потрібна мама, але що поробиш – доля невблаганна, а життя триває. Йому треба
Працювала я з дівчиною за кордоном, яка втілила свою мрію і вийшла заміж за іноземця. Що з того вийшло я бачила протягом багатьох років
Історії з життя 0
Ми з Ларисою не були друзями, але доля звела нас на заробітках за кордоном. Спочатку ми працювали в Польщі на фермі. Скажу вам чесно, поляки платять дуже мало,
Я ніколи не була схожою на свого тата. Брат був, а я ні. Вони обоє високі, широкоплечі, чорняві, а високо підстрибнувши лиш півтора метра буду і волосся у мене кольору стиглого колосся. Тому тато відкрито говорив, що я не його донька. Відколи я себе пам’ятаю у мене у вухах ті слова. коли я подорослішала вирішила поставити крапку у цьому питанні раз і назавжди. Побачивши результат, тато зблід
Історії з життя 0
Я ніколи не була схожою на свого тата. Брат був, а я ні. Вони обоє високі, широкоплечі, чорняві, а високо підстрибнувши лиш півтора метра буду і волосся у
Навіщо продавати хату, а потім лазити людям попід вікна? Я про свою сусідку Марину кажу, яка вже років десять як продала хату, але приїздить в село та навідується завжди до хати, стане навпроти воріт і заглядає в вікна. Я розумію, що вона за хатою сумує, але нащо було тоді продавати
Історії з життя 0
Та й хіба то така хата за якою сумують? Думаєте, що то якісь хороми? Та вона , яка була за мого дитинства, така й зараз – проситься ремонту.
З самого початку мені оця ідея доньки з навчанням у сорок років не сподобалась. Ну жила вона собі в тій Італії, працювала, гроші гарні заробляла, а тут на тобі: приїхала з заробітків, аби в інституті вчитись! Як відчувала, що нічим добрим не скінчиться. Ну ото з першої сесії вона мені “радісну” новину і привезла
Історії з життя 0
З самого початку мені оця ідея доньки з навчанням у сорок років не сподобалась. Ну жила вона собі в тій Італії, працювала, гроші гарні заробляла, а тут на

You cannot copy content of this page