Я іншого результату й не сподівалася і ще й доньку попереджала, що не варто аж так довіряти подрузі і коханому. Але, що до моєї доньки й досі не дійшло – от де для мене загадка. Та вона таке учинила, що я думаю чи все з нею добре
Мала моя донька подругу, яка як причепилася, до неї в молодших класах, то так всіх подруг і розігнала, що тільки вона була і більше нікого, хоч моя Настя
Хоч я дуже люблю і шаную свою бабусю, але її приклад мене аж з себе вивів. Та як взагалі тут можна таке порівняти? Мама каже не звертати увагу, бо бабуся в такий час жила, але я не згодна, бо завжди на першому місці має бути людська порядність, а вона дивися, ще буде адвокатом мого чоловіка
Сталося зі мною те, що й не сподівалася – мій тихий і спокійний чоловік має когось на стороні. Я була готова повірити у будь-що, але ж не в
Не скажу, що я дуже горджуся своїм вчинком, але для мене головне, що син зберіг родину, а як невістка в таке повірила, то хіба в тому моя вина? Все ж на добре обернулося!
Невістку свою я люблю, знаючи мого сина, то вона найкраще, що з ним могло трапитися. У нас двоє чудових онуків, вона біля них, мов та горлиця в’ється, в
Те, що Микола мені одразу запропонував вийти за нього заміж я сприйняла з подивом, адже в мої сорок вісім років чого я тільки не наслухалася, але такої пропозиції не чула. То не модно, то треба притертися характерами, то навіщо спішити, то коханню не потрібні умовності
А тут зустрілися кілька разів і все – Микола сказав, що давай одружимося і будемо готуватися до весілля. Ці слова мене наче засліпили, я вам от руку на
Як людина лінива, то нема різниці чи вона міська чи сільська, вона тобі буде тягнути і викручуватися, мов той вуж на пательні, але не зробить. То й не дивно, що я стала так робити, адже хотіла аби син був щасливим
Привів Ігор невістку з міста, ще хлопчисько, тільки закінчив училище і вже дружина в хаті. Я б може щось і казала, але син був таким щасливим, що я
В одній багатій родині з’явилася на світ улюблена і довгождана дитина – спадкоємець їхнього багатства. Вирішили назвати дитя Леонідом, як спартанського царя
– Він буде головним у нашій справі, хай звикає бути завжди головним. Так вони вже дитину любили, що й не зважали, що забагато йому дають та мало питають,
Я давно звикла до причіпок матері щодо всього, що на мені, що мене оточує, що я люблю. Але я ніколи б не подумала, що все зайде настільки далеко і вона таке вчинить мені.
Мама моя дуже гарна, вона мене рано на світ привела, тому всім казала, що я її молодша сестра, коли ж їй вірили, то вона отримувала від того таку
Знаєте, правду кажуть, що в тихому болоті водиться і моя невістка тому яскравий приклад. Десять років прикидатися, а тепер постати в усій красі, але ж вона не думала, що я теж багато що можу. Я до останнього вірила, що вона одумається і все вернеться на свої місця, але он вона що натворила.
Мій син не ангел, я не буду його захищати, але він завжди каявся перед Мар’яною, що то останній раз він гуляє, та й я її перераджувала: – Дитино,
Та бачила я що відбувається, але навіть якби вмішалася, то не думаю, що щось би й змінилося. Бо хто я йому така – звичайна співробітниця, тітка Ліда. Все-таки думаю, що все вийшло на краще, а ви от послухайте і скажете чи я права
Отож, у нас на роботі в автотрансі з’явився новий механік Віталій, тільки після коледжу, ще геть зелений, але вже одружений. Я ж працюю в диспетчерській та все чую,
У мене все частіше виникає запитання – для чого мене мама на світ привела? Якщо для радості – то це вже дуже невдалий жарт, бо я її не відчуваю це точно, а все ось через що
Моя мама привела мене на світ, коли їй було сорок п’ять років. – Ти наша неждана радість, наша потіха, – казала вона завжди, коли мова заходила про дітей.

You cannot copy content of this page