fbpx
мої батьки не хочуть мене бачити, не бажають зі мною спілкуватись. Новина про те, що я не маю наміру здійснити їхню мрію для них громовицею серед ясного неба
Усі в нашій родині були лікарями. І тому батьки хотіли, щоб їхня дочка пішла їхніми стопами чи хоч якимось чином пов’язала своє життя з медициною. І мені доводилося
Тобто дім? А за які кошти – дивиться мама отетеріло, – А чому ви нам нічого не казали. Скільки потреб різних про які ви знали, а жодною копієчкою не вклались
Після того, як ми з Владом одружились, перший час змушені були жити у квартирі моїх батьків. Винаймати квартиру у столиці досить таки дорого, а ми не хотіли і
Донька учора мені новину принесла. Три години з нею про це розмовляли, мов горохом сипала і все мимо, чесне слово. Вона пішла гордо піднявши голову – зробить, як надумала. Я ледь не плачу, ну де ж таке видано а?
Донька моя, Світланка, вчора приходила на гостину. Зайшла з гордо піднятою головою, рішуча така уся. Сказала, що на розлучення вирішила подавати документи. Причину розлучення словами не передати. Це
Дивно, але я не відчувала абсолютно нічого. Ні гніву, ні образи, навіть жалю, і того не було. Все відбулось так буденно, ніби він от так ішов з родини чи не щодня, а я збирала йому речі. Коли виходив звично чмокнув у чоло, а я його так само звично перехрестила благословляючи. Знітились обоє. Він як і тисячі разів до того переступив поріг, а я усе так само махала йому із вікна
Олегу було 56 коли він зі щасливими очима і неприхованою гордістю повідомив мені, що й де з родини. Доки я акуратно складала в дорожню сумку його випрасувані сорочки,
Мала величезний дім, який будували з чоловіком із єдиною думкою – житимемо на старості в ньому з дітьми і онуками. Зробили його справді великим на кілька входів, усе, аби перетворити його на фортецю нашої родини. Та хіба ж я знала, що сама захочу його продати і якнайшвидше? Та хто б повірив що я з радістю віддам ключи чужій людині все тому, що моя невістка ну дуже вже любить чистоту і порядок
Мала величезний дім, який будували з чоловіком із єдиною думкою – житимемо на старості в ньому з дітьми і онуками. Зробили його справді великим на кілька входів, усе,
Розмову з натяків почала невістка. Мовляв часи такі – буремні. А саме в часи змін потрібно ставити вітрило і пускати свій корабель у плавання. От вони і вирішили з моїм сином відкрити власний бізнес – магазин. Мовляв, що б не було, а їсти люди хочуть. Вже приміщення знайшли і авто знайшли відповідне, от тільки грошей на старт бізнесу, звичайно, не мають. Тут і донька улесливо так підступилась
Останні 25 років я провела закордоном. Гроші отримувала хороші, напевне, саме тому і не зважувалась залишити роботу і поїхати додому хоч і сумувала далеко від дітей та сім’ї.
Вони мене помітили і розійшлись швидко. На вулиці чоловік запевняв, що нічого такого не було, просто стояли вони близько і мені здалося. Дуже переконливо пояснював, навіть хотілося повірити, ось тільки не вийшло
Заміжня я вже 4 роки і весь цей час мій чоловік був просто ідеальним, навіть непорозумінь серйозних пригадати не виходить. У нас є син, якого мій чоловік просто
Усі мої рідні, а особливо свекруха вважають мене не надто хорошою господинею. Вся справа в тому, що, обираючи між тим аби прибрати в домі і прогулянкою, я обиру останнє. Одна подія змінила моє життя і воно вже ніколи не буде таким, як було
Усі мої рідні, а особливо свекруха вважають мене не надто хорошою господинею. Вся справа в тому, що, обираючи між тим аби прибрати в домі і прогулянкою, я обиру
Я була переконана, що наша доля зрозуміла, адже ми зустрічаємося понад два роки, Тарас фактично став частиною нашої родини, ночував у нас, разом їли мамині передачі, разом святкували всі свята. Різдво, Великдень, Новий рік, наші дні народження, разом до церкви, разом в гості по родині. Хіба я могла припустити, що у Тараса інші плани
Ми з Тарасом вчилися в одному університеті, але на різних факультетах. Він на історичному, а я на психології. Ми практично однолітки, шість місяців різниці у віці. Зустрічатися почали
Я добре розумію чим обернеться для мене ця сповідь, але не написати не можу. Просто нікому виговоритися
Ми з Михайлом в офіційному шлюбі 15 років, ще три жили у цивільному. Точно можу сказати, що рідні та друзі вважають наш шлюб ідеальним: завжди разом, жодних нарікань

You cannot copy content of this page