fbpx
— До чужого монастиря зі своїм уставом не ходять, – каже мама Світлані, – тож не тобі і умови виставляти. От купиш свою квартиру, тоді і будеш свої правила встановлювати. А зараз, будь добра, роби так, як у тому домі заведено. Твоїй свекрусі у ноги треба вклонитись за те, що прийняла вашу сім’ю
Світлана з чоловіком живуть разом із свекрухою. Спочатку хотіли накопичити на власну квартиру. Планували, що спільне проживання не має затягнутися на тривалий термін. Молодій парі навіть вдалося дещо
Марку, бережи маму. Ти залишаєшся за чоловіка. Але Марко не слухав заповіту, бо вже не міг стриматися. Він виносив з дому речі і знав, що його «дівчата» пробачать
Юля була з тих людей, про яких кажуть «має хватку». Вона працювала спочатку в садочку, а потім, коли почали відкриватися ресторани, то й там. Але завжди і звідти,
На мене як щось навалилося, я почав випитувати чи вона й мене через кілька років не кине, бо переросте. Я закінчив тим, що всі жінки одинакові
Іра моя друга дружина, але видно й цього разу не пощастило. Перша пішла до однокласника, отак раптово зрозуміла, що кохає його. Тобто, за всі роки за одною партою
А зараз вже дванадцята ночі, — видихнув Іванченко. – Рівно три години ми шукали цей клятий вимикач
Як тільки Іванченко увійшов до цього готелю, він одразу зрозумів, що потрапив у минуле століття. А може й позаминуле. Хоча, яким ще може бути ще готель у маленькому
Цей ремонт робила бригада, яку я добре знаю. Так от вони мені зізналися, що такого в тій квартирі наліпили, що ця краса довго не протримається. Розумієш, до чого я хилю?
У двері подзвонили. Тітка Соня бадьоро відчинила, і побачила на порозі серйозну дівчину років під тридцять. — Вітаю. Ви тітка Соня? — Запитала діловито незнайомка. — Привіт красуне.
Не працюватиму тільки для того, щоб їй добре жилося! Доросла жінка. Нехай зрозуміє, нарешті, що їй ніхто нічого не зобов’язаний. І якщо ти, – поглянула на чоловіка, ще хоч копійку їй даси – розлучення і крапка
Моєму чоловікові сорок років. У нього є сестра, вона молодша за нього всього на кілька років, але поводиться, ніби їй досі шістнадцять. Все своє життя ця жінка шукала
Ти що, розсольник з огірками вариш? – здивовано протягнула свекруха зазирнувши у каструлю. – Хто так узагалі робить?
Зі своєю свекрухою я завжди воліла не сперечатися. По-перше, мене виховали шанобливо ставитися до людей похилого віку, а по-друге, це мама мого чоловіка. Це їй я зобов’язана тим,
Саме змітала зі столу крихти, як почула, що у коридорі щось шелестить. Здивувалась і визирнула тихесенько. Дар мови втратила, ну чесне слово. Такого очікувати просто не могла ніколи і ні від кого
Мій чоловік зробив пропозицію, коли мені було двадцять п’ять років. Я погодилась. На той час ми були з ним знайомі вже два роки. За кілька тижнів до весілля
Ані згадалися мамині слова, які вона у 7 років підслухала у розмові з батьком. «Анька наша не красуня. Личком не вдалася, хай хоч вчинками себе прикрашає»
Аня затишно влаштувалася на дивані в кав’ярні та чекала на своє замовлення. Вона частенько заходила сюди за капучино та еклерами, щоб підняти настрій перед робочим днем. За вікном
Віту дуже засмутила зустріч, чомусь важко було уявити цю пару разом, якісь вони були надто різні
“Я ніколи не вийду заміж. А що там доброго? Тільки бігай від плити до колиски”. Якби ці слова не говорила дванадцятирічна дівчинка. Віта тільки усміхається такій позиції від

You cannot copy content of this page