Історії з життя
Скільки її пам’ятаю, моя тітонька скаржилась на життя. Їй усе було не так і не звідти. Чоловік не такий, ми не такі, керівництво країни, робота, погода. У неї
Стискала телефон до болю в руці, але його не відчувала. Раз-по-раз набирала знайомий номер, але байдужий голос геть чужої жінки відповідав холодно: — Ваш абонент знаходиться … —
Ох! Не чекала я на що на старості ось так усе обернеться. Казала мені мама, що чужа дитина ніколи рідною не стане, але хіба слухала я її. Молода,
Коли Ольга вийшовши з рейсового автобуса йшла селом до своєї хати, люди здивовано озирались, а дехто навіть не вітаючись зупинявся і здавалось, не вірячи очам роздивлявся жінку. «Ніби
Чи маю я моральне право зараз жалітись? Сплю у своєму ліжку, прокидаюсь у своїй хаті. Але відчуваю, що мій дім скоро мені і не належатиме. Прийняла я брата
Оля Полякова, відома українська співачка, нещодавно відверто розповіла про складності з подальшим навчанням дочки Так, за словами співачки її старша донька подавала документи на вступ до п’яти вузів.
Чи думала я що коли життя так поверне? Та ніколи. У нас була прекрасна і дружна родина, я б посміялась і біля скроні пальцем покрутила, якби мені сказали.
На мене всі сусіди косо дивляться і вважають мене дріб’язковою. Учора одна навіть присоромити намагалась. У мене одне запитання: а чому? Я ж не вимагаю чужого, мені моє
Ми з Сергієм маємо чудові стосунки, вірніше мали чудові стосунки. Живемо окремо від батьків винаймаючи квартиру у невеличкому містечку. Відразу домовилися винаймати квартиру подалі, щоб із «добрими порадами»
Я побачила його перелякані очі у вікні зруйнованого будинку. Ніколи не мала схильності до домашніх тварин, але ті очі залишити там не змогла. Він сам до рук пішов