Історії з життя
Катю, ну не плач, Катю. Ну нічого особливого ж не сталося. Катя сиділа за столиком у кафе разом з подругами з нещасним виразом обличчя і сльозами, що іноді
Кохана, ти де? Марійко, я не пам’ятаю, які штани давати дітям до школи. І у мене скінчилися чисті футболки. Ну де ж ти? Відповіді не було. Чоловік ще
У двері постукали. Зоя Іванівна обтрусила руки від борошна, пішла відчиняти. На порозі стояв старший син Валера. Увійшовши на кухню, він збентежився, побачивши в гостях у Зої Іванівни
Він нічого не знав про неї. Скільки їй років, як вона виглядає, ким працює. І ця інтрига зачаровувала. Славко випадково натрапив на обліковий запис цієї дівчини в соцмережі.
Маша не бачила Любу років десять. В університеті вони дружили, але потім якось втратили зв’язок, хоч і вітали одна одну зі святами, але побачитися так і не вдавалося.
Цією історією зі мною поділилася колега. У житті часом таке трапляється, що й навмисне не придумаєш. Сталося це у нашому невеликому містечку. У санаторії працювала подружня пара. Добре
— А це хто? — Алінка тицьнула пальчиком в одну з фотографій і підняла на бабусю свої блакитні оченята. — Це бабуся Галина. Сестра бабусі Соні. — А
Одній ростити дитину непросто, я це відчула повною мірою, але анітрохи не шкодую, що розлучилася. Щоправда, я не чекала. що моя мама, на яку я дуже сподівалася, відмовилася
— Ви при своєму розумі? — завідувачка відділення зняла окуляри і зі щирим нерозумінням дивилася на щасливу матусю. — А ви до мене не пащекуйте, будь ласка, —
Сумлінна робота. — Знайомтесь, колеги, це наш новий начальник охорони, Олександр Олександрович, — представив на планерці адміністратор невисокого худорлявого чоловіка з чіпким проникливим поглядом. Продавці, які стояли неподалік,