fbpx
Знаєш, Михайле, Лізонька зовсім не схожа на тебе, — часто примовляла мама, — Ну от ні крапельки. Нічого твого в ній немає. Не в нашу родину вдалася, не в нашу
Михайло розгублено оглянув квартиру. Здається, нічого не змінилося, речі знаходилися на своїх місцях. Тільки стояла незвична тиша і напружував ідеальний порядок. Михайло зіщулився. Він дістав з кишені конверт
Досить мене донечкою називати, – сказала Поліна збираючи речі, – Я не дитина і вже про все знаю і все розумію. Мою маму Галиною звуть і ми знайшли одна одну нарешті
На жаль, ми з чоловіком не можемо мати дітей. Як би ми не намагалися вирішити це питання, нічого не вийшло. Майже десять років ми намагалися боротися, але даремно.
Вона видихнула і перевернула сторінку. На наступній фотографії вона побачила цю жінку з коляскою, потім з дочкою, що підросла, і усміхненим татом. Як вона здивувалася, розглянувши в дитячому фото свої риси
Оля просто не вірила, що це відбувається саме з нею. Мама щось говорила, а вона чула лише глухе ехо. Що не влаштовувало її цього разу? Не там поставила
Ну а що я мала робити, якщо донька трубки не брала? Ситуація була безвихідною, от і зробила як вірним вважала. Хто ж знав, що реакція буде такою?
Я люблю свого першого зятя. Він дуже хороша, чуйна і добра людина. Із донькою вони прожили трохи менше десяти років. Дітей Бог їм не дав, як би вони
Не треба на мене так дивитись, – мовила донька, – Це наслідки твоїх дій і тільки. Усьому є межі, мамо. Тоді ти її перетнула
Коли моїй молодшій дочці було 20 років, вона закохалася. Дуже, по-дорослому. Вона бігала на побачення, засинала з телефоном і з трепетом чекала на кожну зустріч. Я б не
Додому Марина повернулася вкрай роздратованою, наче й не відпочивала. Але і тут на неї чекав величезний і дуже неприємний сюрприз.  Квартира була порожня. Не залишилось жодної речі Андрія, навіть зубна щітка і та зникла
Відпустка. — Як же нудно, — простягла Марина, роздивляючись перехожих. Заслужену обідню перерву жінка воліла проводити в невеликому, але дуже затишному кафе, розташованому в тому ж будинку, що
Ліда Сергіївна чалапає до офісу, сніг валить немилосердно, але приземляється отакими калюжами, в яких стригнуть її сукняні чоботи. Що за погода? На підході до дверей з-під чорного мерседеса вилітає хвиля болота і заляпує її куртку. «Життя прекрасне» – цідить вона крізь зуби, але рука не змивається вверх з характерним жестом, бо це машина шефа
Ліда Сергіївна вже понад двадцять років працює секретарем в цій будівельній компанії, але доріжку до офісу вона так і не спромоглася зробити по-людськи. Якби покупці були мудрими, то
Юля була щасливою. Перше серйозне почуття, і – як їй здавалося – одразу доля. Однак згодом почалися безглузді непорозуміння, а потім дівчина дізналася: вона у Максима не одна
Провал у особистому житті Юлі стався у грудні. Вперше в житті її дратували гірлянди та ялинкові прикраси. У кожній лампочці вона бачила себе самотню та сумну у новорічну
Її побоювання підтвердилися. Будинок був розкішним і вона не знала де себе притулити. Ледь дихала в величезному кріслі під допитливими поглядами таких красивих дівчат і його друзів. Тільки з його погляду розуміла, що він не задоволений
Оля закохалася. Максим був не лише найкращим хлопцем у світі, але ще й втілював всі дівчачі мрії – гарний і багатий. Звичайно, якби він був найбіднішим, то вона
Хтось скаже, що такої розмови не могло бути між керівником та підлеглою. Можливо. Але двері в кабінет виявилися відчиненими, і все почула секретарка
Нещодавно Віра зрозуміла, що не можна ні до кого прив’язуватись надто сильно. А краще – взагалі ніяк. До того як вона зробила це відкриття, її не раз зраджували

You cannot copy content of this page