fbpx
Довго шукав у шафах необхідне. Зрештою, вивернув ящики. По підлозі різнокольоровим безладом лягли папірці а посеред усього того дива лежав конверт. Запечатаний. Він не бачив його раніше. Дивно! Відкрив одним рухом і отетерів
Колишніх почуттів не було. Вони прожили разом 25 років. Цілих 25 років життя він бачив її щодня вранці, але тільки останній рік його почали діставати її звички. Все
Та годі тобі, Катрусю, — розсміявся Андрій. — Це я підколоти тебе хотів. Просто розповідаю тобі, як можна позбутися свого насидженого місця
Уявляєш, Катю, кого зробили начальником відділу продажів? Вову Смирницького! — Андрій переодягаючись, розповідав Каті новини зі своєї роботи. — Вову?! Нічого собі. Та він же у вас взагалі
Дмитро довго ходив кімнатою не розуміючи що тепер робити і як жити далі. Щойно почута розмова рознесла його звичне життя на мільярди малесеньких шматочків – не збереш
Дмитро раптом відчув, що його дружина віддалилася та ніби, як розлюбила його. Довго думав і вирішив зрештою дізнатись її реакцію на новину, що він її залишає. Написав дружині
Чашки, он у раковині вимийте нам кілька, – мовила невістка змахуючи крихти зі столу, прямо на підлогу, – Я вам стілець звільнила і чайник поставила. Ну вже якось розберіться тут, а я зараз дороблю роботу і повернусь, – пішла в кімнату і навіть уваги не звернула на здивоване обличчя свекрухи
– Звичайно, коли я йшла в гості до невістки, я не очікувала побачити у неї ідеально прибрану квартиру, – розповідала Галина Семенівна своїй подрузі. – Але такого я
Зрозумівши, що вона більше не з’явиться, заспокоївся. А я ні. Не давало мені спокою те, що він про мене писав
Людмила чекала на електричку. Люди ходили туди – сюди. Якесь обличчя знайоме. Невже це Світлана? Її просто не впізнати! — Світлано, привіт. Не вірю своїм очам. Ти так
Не розумію, сонечко моє. Я все для тебе роблю. Всю зарплату віддаю, по дому допомагаю, навіть готувати навчився. Все для тебе. Шубку ─ будь ласка! Колечко ─ скільки завгодно! З подругами на море — заради Бога! Інша жила б, та раділа
Пожартувала. ─ Людмилко, ─ благаючим голосом говорив Степан Андрійович, ─ ну, будь ласка, подумай, ще раз. Навіщо нам розлучатися? Хіба тобі так погано зі мною? ─ Погано, ─
Нічого, нічого. Вона таки дочекається, коли йому очі відкриються, ще трохи. І дав же бог невісточку. Фіця така. Нігті намалювала і чекає, коли він їй сніданок зробить! Та такого світ не бачив
Мамина опіка! – Вона тебе хоч годує? Дивися як ти схуд! Давай я тобі ще накидаю, – клопотала Ірина Семенівна біля любого синочка, – Хто ж тебе. Як
Хто спав на моєму ліжку? — міцно стискаючи зуби, спитав Іван, і глянув на дружину спопеляючим поглядом. — Отже, поки я чесно був у відрядженні, ти поверталася
Подружжя зустрілося на вокзалі — там, де тиждень тому і попрощалося. Так вийшло, що Іван їхав на тиждень у відрядження до одного міста, Галина поспішала на гастролі до
“Дівчино, та заберіть ви вже до себе мого чоловіка” — говорила дружина новій пасії. Але в голові вже дозрів хитрий план…
Її появі Тетяна анітрохи не здивувалася. Навпаки, десь у душі, вона навіть чекала на цей візит. Фотографію цієї красуні Тетяна одного разу випадково побачила у мобільному чоловіка, у
Руслане, поки камера їде, купи квіти. Троянди. Сто штук. Ну, п’ятдесят! Загалом не менше тридцяти. Вони дуже пожвавлять кадр
Пропозиція. — Олено, я хочу тобі дещо сказати. — Серце у Руслана стукало так голосно, що, здається, навіть Олена його почула. — Русланчику, — вигукнула вона радісно, —

You cannot copy content of this page