Я сина й вмовляла і на коліна падала, лиш би він не брав собі Світлану за дружину, але той вперся, що того шкільна любов і нічого йому не могло було донести. Ні, те, що вона вже має дитину бозна від кого, ні те, що вона не має ніякої роботи, а живе на шиї у батьків, але де там
– Мамо, я її люблю і хочу жити з жінкою, яку люблю. Невже в житті може так пощастити двічі? – Сину, але ж то Світлана, та я вже
І смішно і грішно, коли такі люди мають над тобою силу, особливо силу традицій. Не знаю, скільки б ще це продовжувалося, якби мій чоловік не став на мій бік
Мій чоловік був єдиною дитиною в сім’ї, тому в невістки я пішла до нього, хоч мої батьки були й проти. – Доню, у нас велика господарка, ну чого
Віра мені сестра, але я не розумію, чому я маю брати за неї відповідальність, а не вона сама. Тим більше, що все своє життя жила дуже добре і не питала як у мене справи. А тут припекло
Моя сестра вийшла заміж дуже добре, мама мені її в приклад ставила: – Директор заводу! Не абихто! От Вірочка молодець, моя розумничка. Але те, що мама й тато
Як сьогодні пригадую, як бабуся наді мною голосила:- Та ж в кого вона така вдалася? Ні фігурою, ні лицем! Наче нам чужу дитину підкинули! Як її заміж видати?
Мама тільки скрушно хитала головою і все думала, що якось з часом з мене «виробиться» дівчина, звичайно, що я розвивалася, як всі дівчата, але от ні талії у
Того дня у парку усі жінки були були пригнічені новиною, що принесла Світлана. Дивлячись одна на одну, відводили погляд у бік. У душі і в голос повторювали: “Не дай боже до такого дожити”
Коли заливали фундамент під хату, Павлина і не думала що будова аж на 25 років розтягнеться. Дивлячись на те, як швидко росли стіни сусідських будинків, жінка вірила в
Після десяти років шлюбу чоловік мені сказав: «А кому ти взагалі така треба?», бачте він більше не хотів марнувати своє життя на таку жінку
До того моменту я йому була треба, коли крутилася навколо нього дзиґою, коли весь мій світ, то був він. А тепер не треба, бо є молода і при
Ліля погодилася нарешті вийти заміж за нелюбого їй Славика, послухавшись маминої поради, і зглянувшись на несміливі освідчення та обіцянки цього непоказного юнака. А кохала вона всім серцем своїм іншого – високого вродливого шатена з темно-синіми очима. Навіть ім’я його – Арсен – звучало для неї, як срібний дзвіночок. Дівчина вважала, що варта взаємного кохання, бо й вона красуня й розумниця. І з часу їхнього знайомства стосунки, справді, вселяли надію, що вони будуть разом. Але не так сталося, як гадалося
Ліля згадувала й згадувала той недільний квітневий день 2014 року, коли вперше побачила його в своєму містечку, де майже всі один одного знають. Святкувати Великдень з’їхалося додому все
Ми з Миколою довго наші стосунки у таємниці тримали, мов ті школярі. Побачення були у кафе на іншому кінці міста, а зустрічі у строго вивірений час. А коли прийшов час і ми вирішили уже стали перед Богом і людьми чоловіком і дружиною, так ми дітям і розповіли. Спочатку, Ті ніби як і зраділи. ну а ввечері до мене донка прийшла з розмовою серйозною
Ми з Миколою довго наші стосунки у таємниці тримали, мов ті школярі. Побачення були у кафе на іншому кінці міста, а зустрічі у строго вивірений час. Не подумайте,
Коли сваха напросилась на гостину, я наївна ще й пирогів напекла до чаю. Підготувалась до родинних посиденьок, однак, ще з порогу побачила, що Світлана не з візитом ввічливості прийшла зовсім. А коли вона говорити почала, так я й зовсім дар мови втратила
Коли сваха напросилась на гостину, я наївна ще й пирогів напекла до чаю. Підготувалась до родинних посиденьок, однак, ще з порогу побачила, що Світлана не з візитом ввічливості
Кажуть, що благими намірами вимощена дорога в гієну огненну. Але у моєї мами була інша метода – «я краще знаю, я життя прожила». А на ділі й сама не жила, і мені не дала
Ми з Віктором любили один одного зі школи і так сталося, що у вісімнадцять років я була при надії. мама не могла прийняти цього факту і всіляко мені

You cannot copy content of this page