Історії з життя
Якби вона була самотня, то я б подумала, що у неї купа вільного часу, але ж вона має чоловіка і батько Романа доволі простий чоловік і невибагливий, тому
Яків змалку незлюбив своє прізвище НебОрак, яке однокласники-бешкетники вимовляли з іншим наголосом – НеборАк – і дражнили малого Яшуню: «А ти – рак-неборак, не щипай – буде знак».
Віктор був пихатим «новим українцем», якому пощастило розбагатіти і він одразу почав себе обкладати цяцьками багатого життя. Як моя мама на це повелася – я не знаю, але
– Ой, у мене сьогодні онуки виступають. – Ой, я маю з чоловіком піти вибрати взуття. – Ой, я йду на ювілей з чоловіком. Зрадниці. Всі так своїх
– Ти дивися, Юлю, бо він чоловік видний, часто у нього телефон відключений, а ти нічого не робиш. Я б на твоєму місці прослідкувала, де ж він ходить,
Ну, побудував Руслан для мене і дітей будинок, заробляв гроші і вчасно повертався додому. Але толку мені з того? Я й тоді хотіла аби мене на руках носили
Мама моя була хворобливою жінкою і по-господарству не дуже й могла робити, тому я з самого малку знала, що мала мамі наносити води, піти по корову і пригнати
– Подала, – каже вона, а мені аж волосся на голові рвати захотілося. Сергій мені з самого початку не сподобався, але Галя його полюбила і хай вже буде.
Та й онучка моя тільки двадцять років має і я їй в очі про це сказала і при ньому: – Іринко, в тебе ще таких Ігорів буде сто,
За вікном пропливають пейзажі чужої країни, дивлюсь очима, а думками все одно вдома. Спокою не дає розмова, яка відбулась у мене з донькою. Їду і почуваюсь неймовірно винною.