Історії з життя
Леонід вперто не вірив, що Іра – його донька. Віра, дружина, в магазині працювала. Подейкували, часто в підсобці закривалася. Тому чоловік і не вірив, що мініатюрна Іра –
Сама я з дуже простої середньостатистичної сім’ї. Мати все життя в шкільній бібліотеці книжки по полицях розкладала, а батько то працював десь, то сидів удома за чаркою. Мої
Всю дорогу вона кипіла і готувалася, в будинку, куди їхала, все потрощити, а “цю”, що насмілилася стати на її шляху, розмалювати так, щоб мати рідна не впізнала. Але
Десять років тому на весілля ми з чоловіком від його бабусі отримали шикарний подарунок – ключі від двокімнатної квартири у нашому місті. Скажу чесно, цього ніхто не очікував
Максим вийшов з автобусу і озирнувся. Білий сніг засліплював. «Іди уздовж вулиці, від будинку з червоної цегли зверни направо і побачиш церкву. Непримітна, але не пройдеш повз. Там
Ми були одружені 14 років. Всяке бувало, суперечки, примирення, невірність. Я багато на що заривала очі заради дітей, хотіла, щоб вони були щасливі. Як батько, мій чоловік був
Ми з чоловіком і дітьми живемо разом з його мамою. Так склалися обставини, і ми вже звикли. Звичайно, відносини між нами не назвеш ідеальними. Його матір має непростий
Гості на порозі. – Варю, я не буду додому заїжджати, відразу після роботи на вокзал поїду. Ти ж пам’ятаєш, що сьогодні тітка Тоня з сином приїде? – Пам’ятаю!
Я намагаюсь тримати себе в руках але кожного нового дня це все важче. Я дивлюсь на неї і прошу себе бачити в ній мою рідненьку хорошу, добру маму.
До того моменту, коли ми задумалися про нащадків, ми вже встигли придбати однокімнатну квартиру. А незабаром купили ще одну. Пізніше, коли чоловік уже добре налагодив свій бізнес, змогли