Історії з життя
А вони й тікають, думають, що я пса буду спускати… та я б і не спустила, то ж діти… Хоч і чужі… Вони переселилися до двору Потапенків, який
– Дитино, – казала мені бабуся, – подруги в тебе мають бути поза домом і нікого не тягни до хати… Бо навіть до твого найменшого щастя у неї
У моєї сусідки Марії лише й розмови було, що треба вже йти на той світ, але аби так, щоб людей не потурбувати: – Ні, взимку я не хочу,
Вперше за цією дівчинкою я мала можливість спостерігати на синовому дні народження. Ми тоді святкували його тридцятиріччя і гостей було доволі багато: друзі, родичі, сусіди. Мира завітала на
Я отетеріла, коли почула відмову. Ми стояли із чоловіком і готові були крізь землю піти від сорому. Навпроти нас стояла моя не менш обурена мама. Вона ніяк втямити
І на цій ноті я просто розреготалася. Сварлива жінка. З непоступливим характером! Завжди така була. А далі спомини, як спалахи: – Іриночко, майстер вклав додаткові гроші в двері,
Сиджу на лавочці, вечір уже, трішки прохолодно стає, а тут сестра телефонує. Розбалакались, ну вона і запитує. чим я сьогодні займалась. Я їй розповіла, що ось у парку
— А тепер подумай, – каже мама, – чи на добро тобі буде та квартира. Може вчиниш пор-людськи? Ви з Ніною все ж сестри. Ми дізнались, якщо продати
Невістка дивиться на мене своїми великими повними здивування очима. Вантажники теж зупинились із тим диваном, поставили і топчуться на місці не знаючи, що їм робити. “Ніно Ігорівно, не
У Марії сьогодні іменини і вона вже з самого ранку крутилася на кухні аби частувати смачненьким гостей. Звичайно, що збереться не багато гостей, адже вже всі мають якісь