Історії з життя
Ми з чоловіком живемо разом вже 23 роки, має двох донечок, працюємо, відкладаємо, плануємо – все, як у всіх. Чотири роки назад поміж нами трапилася прикрість. Ну як
Відколи подруга розійшлася зі своїм чоловіком, я стала нервувати. Спочатку я думала, що мені все просто ввижається, що я себе накручую, але потім правда виявилася гіркою. Ми з
Не знаю, чого я тоді була до нього так вчепилася? Я ж його не те, що не любила, а просто хотіла аби цей хлопець за мною бігав і
Син мій, Володя, хоч і не мав багато грошей, але, думаю, поміг би їй виплатити дольову участь. – Ні, це моя квартира і ти до неї не будеш
Важко було обернутися на ліжку, важко встати, важко вийти з дому. Все думала про своє важке життя, що нема мене кому глядіти, бо донька далеко з онуками, що
Я тоді думала, що маю на те право. Життя моє не склалося і в свої сорок п’ять я була з двома ще неповнолітніми дітьми в переповненій родичами батьківській
Я одразу Павликові сказала, що вона геть нам не підходить, бо або з нею ні про що не говори. Або вона на все ображається, як їй слово скажеш.
На ту вечерю я могла б і не потрапити – випадково приїхала, то мене й до столу запросили. З одного боку я дуже вдячна долі за той вечір.
Мати такі хороми і ходити у халаті з діркою, – чую із кімнати де сваха сидить, – Наші на оренду останні копійки віддають, а тут чотири кімнати для
Мама зателефонувала мені і попросила з’явитись до неї на серйозну розмову. Я сприйняла її слова, як жарт, надто офіційним був її голос і слова їй не властиві. Коли