Історії з життя
Мені було п’ятдесят п’ять, коли серед ночі зателефонував зять і сказав, що моєї Іванки вже немає, ускладнення! З малюком все гаразд, а от вона! Я не розуміла, як
Знову Ігор із сім’єю прийшов під двері. Стоять усі такі понурі з надією і очікуванням у погляді. “Анна Володимірівно, прошу вас змінити своє рішення. Невже ви підете на
Донька моя з зятем поїхали заробляти собі гроші на весілля за кордон і я тому дуже тішилася та в приклад ставила свою Лілю всім знайомим. Бо дитина в
Жила я в своїй однокімнатній квартирі та й горя б не знала, якби не те, що не маю я чоловіка. Вже мама мені замість «Доброго дня» питає «Не
В ті часи я ще їздила на заробітки на Схід України, це називалося «їздити на бураки». – Люди тони пшениці привозять, а ти нам приймака, – казав невдоволено
– Як вам свахо не соромно, дітей з хати виганяти та ще й з маленькою дитиною?, – взялася вона мене з порога совістити. – Як вам так їх
У свахи у нашої у п’ятницю був ювілей – 50 років. Ми з чоловіком три місяці обережно так випитували, про що вона мріє. Грошей для Раїси нам не
Мало не щодня моя співробітниця розважала мене розповідями про свої сновидіння. Ми з нею працювали в дитячому садку. Поговорити мали можливість тільки під час півторагодинної прогулянки з вихованцями,
У нас із чоловіком одна дитина, синочок Максимчик, 6 років, я щиро мрію ще про донечку, але чоловік не хоче. Працюємо обоє, заробляємо гарні гроші, і річ у
Завжди дивувалась своїй сестрі. От ніби ж у одній родині виросли, нас одні батьки виховували, а різні ми зовсім. Я усе що маю дітям віддаю. Не пам’ятаю, коли