Головна

Історії з життя

Тоді Семен сказав, що у мене нема почуття гумору, але заміж за нього я, слава Богу, не вийшла. Життя показало, що я тоді зробила правильне рішення
Історії з життя 0
Це було сорок років тому, час дефіциту і блату. Чого я так пам’ятаю? Бо по блату купила парфуми, дорогі французькі… Віддала за них всю зарплату і ще й
Мені певно на воротях треба вивісити плакат «Люди не міняються!», щоб оті невістки перестали до мого сина ходити і губи на мене дути, що я їм не такого чоловіка виховала.
Історії з життя 0
Перепрошую, але я виховувала, як вміла і могла, а що він в батька свого пішов, бо приклад мав такий перед очима – то що я зроблю? Вдався мій
– Ой, не знаю, не знаю! В кого вона така вдалася? Як я її заміж видам?, – бідкалася мені кума Олена про свою доньку
Історії з життя 0
А вона ж наче викапана Олена, я ж не скажу кумі про це, бо вона така язиката, що й мене в зубах носитиме, не зважить, що куми. –
Я відчуваю, що десь мене сусід дурить, але ж я сама на це згодилася! Але після того, як сусіда мені правду розповіла, то вже не знаю, як і реагувати
Історії з життя 0
Наш сусід Борис завжди десь був у дорозі – то відрядження, то далеке відрядження. Жив він з матір’ю і так до своїх п’ятдесяти не привів в дім невістки.
Звичайно, що від людей не сховаєшся і тут наша старша і каже: – Ти геть сором втратила? За жінкою й сорока днів нема, а ви вже за руки тримаєтеся!
Історії з життя 0
Мені Юрко подобався, ще, коли був одруженим. Такий спокійний і врівноважений чоловік, сказав і зробив. А не так, як мій колишній – зробить як-небудь і прихвалює. А коли
Завів Руслан собі секретарку і закохався в неї без тями. А виявилося все дуже банально – замовив квіти їй, а принесли Алісі з підписом «Коханій Інні від Руслана»
Історії з життя 0
Витягли ми зятька з села, але він вже й забув, як в подертих шкарпетках стояв у мене посеред хати… Нічого, я тебе породила, я тебе й відспіваю! Донька
– Мамо, – кажуть діти, – Ви в трикімнатній квартирі живете і думайте, як вам віку доживати, бо ми за вами ходити не будемо. В кожного своє життя. То ми пропонуємо квартиру продати і гроші відкласти на будинок піклування. І вам добре і ми гроші отримаємо
Історії з життя 0
Правду кажуть, що твій характер – твоя доля. От у мене який характер? М’який, поступливий і вразливий, того я й сиджу зараз в притулку та з горобцем говорю,
Ми йшли дуже обережно з притиснутими до себе дзеркалами. Єдина свічка в руках ворожки була безсила перед темнотою. Жінка підходила до кожної з нас, проказувала якісь дивні слова, які закінчувала свистом, від якого в мене по тілу поповзли мурашки. Наостанок вона проводила своєю рукою по нашим обличчям
Історії з життя 0
Надійка до ворожінь ставилася досить скептично. Але Соломійка сказала: це просто данина традиції. Богданка була дуже цікава до всього таємничого. Так як ворожити першокурсниці педучилища не вміли, то
Я, коли вперше невістку свою побачила, то мало не впала – мале, худе з села і без освіти! А мій син – красень і при гарній посаді. Поки не начальник, але на хорошому рахунку!
Історії з життя 0
Привіз з відрядження і каже: – Мамо, Віра буде жити з нами. Я тільки сіла і вже нічого не казала – що тут скажеш, коли стоїть у всій
– Ой, та жени його! Ти ще молода, ще собі такого кавалера та знайдеш!, – кажу я своїй сорока п’ятирічній подрузі Нюсі вголос, але в думках я геть про інше
Історії з життя 0
Ну, як можна так себе вести? То один, то другий і як не подобається, то одразу вона його під хвіст. Ні, щоб як всі порядні жінки, жити з

You cannot copy content of this page