Головна

Історії з життя

Видно, я тоді сказала в такий час, з усієї глибини душі, тому воно все справдилося. Я від усієї душі цього бажала, хотіла аби він не лише не ходив до Лесі, але й до будь-кого іншого
Історії з життя 0
«Ноги би тя не носили»… Мені зараз п’ятдесят шість років і я вже який рік на заробітках, щоб заробити на операцію чоловікові. Він практично не ходить, хіба з
Невістка стоїть на порозі з великими торбами і робить дуже здивоване обличчя – чого то я її в квартиру не впускаю. Сусіди мали на що дивитись, бо сцена була ще та
Історії з життя 0
Син одружився 8 років тому. Вони ще до весілля квартиру у кредит у родичів узяли, щоб не блукати по орендованим. Весь цей час працював лише син мій, адже
Нащо скажіть мені, їм було аж трьох у світ приводити, якщо дорогий лиш один? Мені шістдесят вісім років, але того, що відбувається у сім’ї мого сина я ніколи ще не бачила
Історії з життя 0
Нащо скажіть мені, їм було аж трьох у світ приводити, якщо дорогий лиш один? Мені шістдесят вісім років, але того, що відбувається у сім’ї мого сина я ніколи
Ніколи мій онук не був спокійним. От із появи на світ ми із ним спокою не мали ні в колисці, ні вже коли почав своїми ногами ходити. До двадцяти п’яти років, чого тільки через нього не пережили, аж поки він не знайшов Орисю. І як тільки він заспокоївся, як тільки жити почав тихо мирно і спокійно, так щось недобре із невісткою моєю трапилось
Історії з життя 0
Ніколи мій онук не був спокійним. От із появи на світ ми із ним спокою не мали ні в колисці, ні вже коли почав своїми ногами ходити. До
Голос мами моєї не віщував нічого хорошого. Говорила повільно і виважено. Кожне слово падало важезним каменем. Я слухала і не знала, як мушу реагувати. Чи ж ти мама мені після всього сказаного, жінко?
Історії з життя 0
З Артемом ми три роки тому познайомились. Не скажу, що прямо він мені одразу сподобався, знадобився рік, аби розгледіти у своєму колезі того, з ким готова прожити життя.
Моїм рідним від дідуся та бабусі багато чого залишилося в спадщину і з одягу, і з інструментів, і з старовинних меблів. Вони без жалю віддали в місцевий музей бамбетлі, креденси, різьблені скрині, тарелі, мовляв, їх так просять, так просять, до того ж ці речі вже вийшли з моди. Потім мама за безцінь продала або й просто так віддала раритетний Zinger, старовинні хустки, кептарі, запаски, крайки. Я надіялася, що вона хоч залишить мені вишиті сорочки, ґердани й сИлянки, але даремно, навіть не помітила, коли їх випросили в доброї тетки мої хитрі двоюрідні сестрички.
Історії з життя 0
Назвати сім’ю, в якій я зростала, бідною – це нічого не сказати. Тато й мама були з незаможних родин, які все-таки якось зводили кінці з кінцями, отже, і
– Розумієш, Віто, як мені те чути? То як іти до мене гроші зичити, ті які я заробила, то вони їй не пахнуть. А як самій поїхати та заробити, то бачте вона пані
Історії з життя 0
«Я не народжена для того аби мити унітази», – Таня перекривлює голос аби подати інтонацію з якою Світлана говорила. Бачте, наша дорога однокласниця так відреагувала, коли прийшла до
Не дарма кажуть, що материнське серце все відчуває. Ось і моє йойкнуло, як тільки Славчик привів цю дівчину до нас додому: – Мамо, це Галя, вона буде моєю дружиною
Історії з життя 0
Я переводила погляд від Галі на Славка і не могла не побачити очевидного – ту щось нечисте. Звичайно, що ми заможно живемо, але справа була не в грошах,
– Я за тебе молюся аби тобі Бог дав здоров’я, – каже мені сестра, а мене аж теліпає. Чи вона справді нічого не розуміє чи отак грає кіна?
Історії з життя 0
Віра старша за мене на один рік і ми в селі прожили пів життя. Батька у нас не було, тому вся важка робота була поділена на нас з
Стоїть під дверима і голосить.”Згадай, жінко, ми ж з тобою сім’я”. Так я пам’ятаю. А от чи ти пам’ятав про це, коли мені оте говорив? От тепер і згадуй, а до квартири не впущу
Історії з життя 0
Нашому шлюбу десять років, а синові вісім. Живемо ми з чоловіком у моїй квартирі, яку я отримала від бабусі. Точніше зараз тут живемо тільки я та син. Мені

You cannot copy content of this page