Історії з життя

– Я один і ти одна, діти як приїдуть на свята – то добре, а разом жити – все веселіше. Ти мене знаєш, я чоловік не злий, то

Коли ми були малими, то теж сиділи в темноті при маленькому світлі від свічки, що блимала на столі, а ми гонорово сиділи на печі та лузали соняшник. Бабуся

– Алло, алло, – каже в слухавку Анна, але їй у відповідь запис перелічує всі пункти, де зараз відключене світло, – Ти диви. І в нашому селі нема,

Мама приносить торби з продуктами «трошки так, бо мала мало часу», кілограм з 20 точно: варене і печене. Зятя хвалить (хоча за що його хвалить, просто, щоб потім

До весілля Марта Василівна видалася мені доброю жінкою, вона мене радо зустріла і сама говорила, що вже не могла дочекатися, коли її Русланчик приведе в дім молоду дружину.

Моє життя почалося в пологовому на Київщині, в невеликому райцентрі, де матір, навіть не глянувши на мене, сказала, що від дитини відмовляється. Причина була очевидна, адже моя шкіра

Яка ж знялася буча у нашому курятнику – закрутила я роман з батьком учня: куд-кудак-куд-кудак. І що? Не з батьком учня можна, а з батьком учня не можна,

Завжди в класі є дитина, яка найбідніше одягнена, що є причиною для сміху. Такою була Тетяна відколи себе пам’ятає – завжди доношувала за родичами одяг і мама наполягала