Історії з життя
Так вийшло, що через велику різницю у віці ми зі старшим братом ніколи особливо не дружили. Брат уже був одруженим, коли я на світ з’явилась, тож для мене
Життя випробовувало мене на міцність змалку. У 4 роки я залишилася круглою сиротою. У будинку для сиріт теж було зовсім не солодко. Нас було не багато, але від
Максим з Ніною жили душа в душу. Обоє працювали на деревообробному заводі та там і здоров’я залишили, проте, зарплатня була на ті часи непогана і їм вдалося квартиру
Будинок для безпритульних в Сумах існує з 2007 року і через нього пройшли тисячі людей, які потребували прихистку, і тільки ці двоє серед тисячі знайшли один одного. Сергієві
Ми разом кілька років. Ми зійшлися після того, як він овдовів, і я стала вдовою. Ми були щасливі разом, але отримали купу негативу. Ні його, ні мої діти
Мені було за 30, коли я вирішила все ж податись на заробітки в Італію. Ніщо мене вдома не тримало. Ні сім’ї, ні дітей я не мала. Багато років
Моя мама щоденно повторює мені: “Доню, якщо побачиш, що я змінююсь, що тобі важко, будь-ласкава одразу віддай мене у будинок для літніх людей. Обіцяй!”. Інші б сказали, що
Хвилили її на тих зборах за сина – активіста та переможця олімпіад, а вона цвіла. От і дочекалася від бога подяки, нарешті вона не буде жінкою місцевого чарколюба,
Не знаю, як і описати те що відбулось. Гірко на душі і осад неприємний. Ростила, любила, а ось вона дяка. І все чому? Платтячко ж хороше, хіба то
Секретаря сільської ради Олександру Петрівну у селі дуже поважали. Вона мала гарну репутацію та серйозний характер. До того ж, Петрівна була мужньою жінкою. Сільський голова до неї прислухався