Історії з життя
По сусідству з нами жила проста сім’я, і вони нічим не відрізнялися від інших. Мали троє дітей, дочку Настю, та синочків Ромку та Дмитра. Росли діти на радість
Ми евакуювалися з Харківської області до Польщі, а далі до Німеччини. Нас прихистила родина з ще однією сім’єю і ми жили кожна в своїй кімнаті. Мені вдалося знайти
Познайомилися ми з чоловіком ще в юності, на дискотеці. Потім разом навчалися, працювали, побралися. Пройшли багато чого разом. В минулому році нарешті виплатили кредит за квартиру. Маємо двох
— Катю, – почала сестра, – часи нині не прості, а в мене наступного року син буде студентом. Я роботу знайшла на два тижні у місяць. Приймеш? Звісно
Уже пів року як ми тут. у столиці. Живемо у матері чоловіка. Звісно. я їй дуже вдячна за те, що вона нас прихистила, але й не дивуватись їй
Ми з чоловіком шість років у шлюбі прожили. Павло у мене був… Навіть описати не можу яким був мій чоловік. Він ніколи не показував своїх емоцій, завжди був
Настя згадує своє дитинство з теплотою, хоча причин для радості й не було: черговий гіпс, і вона визирає у вікно за дитячим сміхом, за школярами, що дуже рідко
Галя роки пропрацювала в Італії. За цей час вона не бачила, як ростуть її дути та онуки, але знала, що за її гроші вони купили собі квартири та
Мені 28 років і розлучена мама, що залишилась з маленьким сином на руках. Матвійку лиш 2 роки. Він зараз мій стимул до життя. З його татом ми розлучилися
– Завтра буду мати більше часу і поїдемо… У Насті трусилися руки, бо це був її колишній кавалер, якого вона так нещадно відштовхувала і користала з нього, як