Історії з життя
Я заміжня вдруге. Те саме й у мого чоловіка Толі. Якщо хтось подумає, що я сама винна у своїх негараздах, оскільки зв’язалася з тим, хто має колишню сім’ю,
І у маренні не могла подумати, що дійде до такого. Залишила лежачу маму і поїхала. Проте, я впевнена, що кожен на моєму місці зробив би так само. Самі
Твердо вирішила, що з мене досить, більше терпіти усе це сил не маю, але й досі не знаю, як піти. Село у нас хоч і велике, але після
Оля жила у великій, просторій квартирі, подарованій їй турботливою і люблячою бабусею. Жили великою та дружною сім’єю: бабуся в одній кімнаті, двоє синів у другій кімнаті, Оля з
– Мамо, нащо вам стільки городу? Ми картоплі так багато не їмо, перегниє і марна буде наша праця! – Мамо, нащо вам свиню тримати? Ви вже старі відра
Останні листочки тріпочуть на яблуньці. Маруся вже все листя погребла, все прибрала та впорядкувала, а ці пару впертих листків все не хочуть падати. І не знає вона як
Живеш з людиною-рутиною, а далі так само рутинно прибираєш і відкриваєш пожовклий конверт з написом «Коханому». Серйозно? Після стількох років отакий сюрприз. Аж дивно. Навіть не знаю, що
Ситуація у нас склалась – хоч плач. Ніяк виходу знайти не можемо. Та й мама затялась – або так, як вона хоче,або узагалі ніяк. Каже, що повернеться додому,
Ой, леле! Що донька моя надумала на старості років! І нащо воно їй у її то віці? А грошей же скільки піде на ту її затію? Бачте, їй
Йде – ноги босі, колiна голi, губи сині, але йде. І не скажеш, що то лише дівчата такі, а вже й хлопці! Голова простоволоса, ніс і вуха червоні,