Історії з життя 0
– Коля, їдь на заробітки, бо весілля треба справити.
Знаєте, малі діти – малі витрати. Але я своєму чоловікові завжди казала: – Коля,
Історії з життя 0
– Валю, весілля за пів року, а ми б хотіли до ладу привести дах та хату оббити, то нам десь треба зо п’ять тисяч євро позичити. Ви не переживайте, ми вам віддамо
В Україну я верталася з дуже хорошим настроєм, адже донька виходить заміж і я
Історії з життя 0
І тут його охопив сумнів. Потрібно було перевірити Олену, але просто так перевіряти було нудно.
Мироне, нічого особистого, але тобі допомагати було поганою ідеєю. Не натякаю, але ти як
Історії з життя 0
Коли ми з сестрою відкрили двері квартири, то не одразу впізнали нашу маму. Не могла людина так за тиждень змінитися. Ніяк не могла. Та й не лише вона змінилася, а й квартира виглядала так, наче по ній буря пронеслася кілька разів.
– Мамо, з тобою все гаразд? Вона кивнула, а ми з сестрою переглянулися. –
Історії з життя 0
– Наталочко, Бог з тобою, Віктор одружився два роки тому. – “Невже, це було так давно?”
– Заміж тобі треба, Наталко. – впевнено сказала подруга Юля. Наталка мало не подавилася
Історії з життя 0
Через десять секунд свекруха, як торнадо, увірвалася до квартири. Її дзвінкий голос розносився по хаті тривожною сиреною. Наче віщував великі неприємності.
— Новий рік та Різдво відгуляли, тепер зі спокійною душею можна гроші на відпочинок
Історії з життя 0
– Тамаро Петрівно, йдіть і більше сюди не приходьте, – відказала я, – я вам переплатила.
Слова вилітали зі свекрухи, її поза та вираз обличчя мав всіх поставити на місце,
Історії з життя 0
«А що це ти раптом вирішила піти? Десять років все ж добре було!», – мій чоловік невинно кліпав очима, от чисте тобі нерозуміння, сніг щойно на голову звалився, жінка вирішила забрати останнє
Мене це так розсмішило. Невже вони всі такі? Десять років ігнорують твої прохання, потреби,
Історії з життя 0
Я таки наслухалася порад психологів про те, що в житті нічого не зміниться, поки не вийти з зони комфорту. Мені дуже потрібні були зміни, бо мені було тридцять п’ять років, а я жила з татом і мамою, які вже втратили надію видати мене заміж.
У мене для них було залізне виправдання: – Ви ж самі казали аби я
Історії з життя 0
Ніка напружилася. Тітку Валерію вона пам’ятала невиразно – та жила в іншому місті і рідко приїжджала в гості. Востаннє вони бачилися років зо три тому на якомусь сімейному свят
Вероніка дивилася на черговий неоплачений рахунок на кухонному столі. Жінка машинально поправила пасмо волосся,

You cannot copy content of this page