Мене звати Валентина, і так уже склалось життя, що нині я мати-одиначка. Хоча це
Він дивився на мене так, ніби я говорила щось геть абсурдне зараз. — Ти
Десь три місяці тому світ Олексія перевернувся догори дриґом. Він зустрів дівчину. І майже
Було мені тоді трохи за двадцять. Звичайна дівчина: навчання, робота, мрії про майбутнє. Здавалося,
Мама вже мені нічого не радила, бо ж куди не повернеш, то все одно
В юності я мріяла стати видатною вченою, професоркою, працювати в Науково-дослідному інституті, як мінімум
– Сину, гонор гонором, але ти розуму свого дослухайся. Я не маю нічого проти
Тоді й вирішила, що треба зі свого життя викинути все старе, щоб туди увійшло
Я мріяла про наше весілля, раділа нашій квартирі і безмежно люблю наших дітей. коли
— Мамо, ви знову всі продукти з’їли? – обурювалася Поліна. – Так їжі не