Я розказала тут історію свого життя, вилила душу, так би мовити, а туди вже й Олена встигла сказати
Я розказала тут історію свого життя, вилила душу, так би мовити, а туди вже
Я не знаю, чому сусідка сердиться на мене, адже то не я до неї телефонувала, а вона до мене. Ну й розказала я їй, як там у неї господарка ведеться, а що? Правду казала, а не як вона то собі хотіла почути. А тепер, я їй гроші заробити не дала.
Моя сусідка така, що їй пів світу замало, а цілого забагато. Цілий рік вона
В той період я була переконана, що в досягненні мети всі засоби хороші та й яка мені Мар’яна суперниця? Але що я не робила, як біля Олексія не крутилася, але він на мене нуль уваги. Тоді я й вчинила так і за це тепер розплачуюся.
Молодість, на неї все можна спихнути, всі помилки виправдати, але шкода, що ті помилки
– Та кому ти треба з двома дітьми, – казав мені чоловік, коли я вкотре була невдоволена відсутністю зарплати і пізнім приходом.
Коли я ще була молода, то думала, що й справді, кому я така треба?
“Ой, ні, ні, ні, ні!” – замахала руками сваха – “Ніно, я тут усе сама. Сама, Ти йди відпочивати. Не для того у відпустку приїхала, аби на кухні стояти” – говорила те ніби, як і добрими словами, а сама намагалась мене ніби як за двері виставити моєї ж власної кухні. Цього я вже не витримала
“Ой, ні, ні, ні, ні!” – замахала руками сваха – “Ніно, я тут усе
Поштарка дала мені в руки газету, а тоді й листа і хитро усміхнулася. Я здивувалася, хто б то міг бути. Адже у мене нема далеких родичів, та й хто тепер листи пише, але, коли побачила адресата, то зблідла. Таку й застав мене Іван, коли зайшов до хати, він був хмурий і все вже знав
– Що будеш робити, – спитав він мене. А я й не знала, що
Син виріс у мене на порозі вкрай розгублений із малим згортком на руках. Позаду нього ховаючись за його спиною стояла молода і дуже симпатична дівчина, але явно не його дружина Алла. “Мамо, на тебе остання надія” – дивиться мені у саму душу Максим
Син виріс у мене на порозі вкрай розгублений із малим згортком на руках. Позаду
“Я не зобов’язана ні пробачати, ні любити їх тільки тому, що вони твої батьки” – кажу чоловіку у котре. Та неприємна розмова у нас уже який день. Бачте, чоловік думає, що ми повинні запросити його батьків на торжество, бо вони ніби як нам допомогли і без їхньої допомоги ми б не мали того, що є у нас нині. Та от їхня “допомога” – крапля у морі і зовсім не виправдовує того, що вони улаштували тоді
“Я не зобов’язана ні пробачати, ні любити їх тільки тому, що вони твої батьки”
Мама мене вчила, що жінка має вийти заміж і бути берегинею, тому я так успішно закинула своє захоплення і радо вийшла заміж.
Але, що робити далі, мама тільки туманно сказала – притиратися характерами. Я бачила, які
Що мені, сорокарічній жінці, залишалося, як не віддаватися повністю роботі. Особисте життя в мене не склалося, але я стала власницею швейного ательє. Справи йшли нормально, доки я не прийняла на роботу нову працівницю, швачку Валю. Не встигла я ненадовго відлучитися в справах, як повернувшись, дізналася, що вона вже встигла відмовити клієнту, який приніс одяг на ремонт. Чоловік, так нічого і не зрозумівши, залишив сумку з речами, сказавши, що він ще повернеться. Цього разу я стерпіла Валину зухвалість
Що мені, сорокарічній жінці, залишалося, як не віддаватися повністю роботі. Особисте життя в мене

You cannot copy content of this page