Уже більше п’ятнадцяти років я була за кордом на заробітках і найбільшою моєю мрією було приїхати додому у відпустку. Останні два роки я приїхати не могла. Все ніяк не складалось, бо ж то із документами були негаразди, то через всю цю ситуацію я ніяк не наважувалась додому приїхати. А цьогоріч я таки твердо сказала собі, що поїду. “Ти чого, мамо? – протягнула донька обурено, – Яке додому? То ж скільки грошей піде? Чи ти про кредит забула?”
Уже більше п’ятнадцяти років я була за кордом на заробітках і найбільшою моєю мрією було приїхати додому у відпустку. Останні два роки я вирватись не могла. Все ніяк
Того разу я чи не вперше в житті вирішила за себе постояти, хай, навіть і перед мамою рідною. Вона мене набирала разів зі сто, але я трубки не брала, лиш написала що зайнята і маю нагальну роботу. Аби ж знала тоді, чим усе мало скінчитись
Того разу я чи не вперше в житті вирішила за себе постояти, хай, навіть і перед мамою рідною. Вона мене набирала разів зі сто, але я трубки не
Моя мама саме із заробітків повернулась, тож я із чоловіком знову прийшла до неї на розмову. Ми думали. що цього разу вона дивлячись на нашу ситуацію, все ж розтане і виправить усе, але мама нас і на поріг не пустила
Моя мама саме із заробітків повернулась, тож я із чоловіком знову прийшла до неї на розмову. Ми думали. що цього разу вона дивлячись на нашу ситуацію, все ж
Мені той дім у селі не потрібен був ніколи. Не заради старих стін глиняних я туди їжджу щовихідних, не до паркану я везу і продукти і обновки і з аптеки, що потрібно. Але так заїли мене слова сестриного чоловіка, та й мама мовчки сиділа, тож я і не стрималась, а таки відповіла, що на душі лежало. От тепер і маємо ми на свою голову на порожньому місці
Мені той дім у селі не потрібен був ніколи. Не заради старих стін глиняних я туди їжджу щовихідних, не до паркану я везу і продукти і обновки і
Я на пенсію раніше за віком вийшла, тож коли син оженився, я вирішила залишити їм свою квартиру і податись у село де стояла замкнена багато років хата моїх батьків. Мова була про те, що син із невісткою мені допомагатимуть там усе до ладу привести, аби я жила в комфорті. Однак, за три роки я мушу йти на крайні міри, бо далі такого стерпіти сил не маю
Я на пенсію раніше за віком вийшла, тож коли син оженився, я вирішила залишити їм свою квартиру і податись у село де стояла замкнена багато років хата моїх
Сестра просить мене триматись осторонь і не втручатись, але ж де на те сил узяти? Для неї все просто – сім’я дітей, то їхня сім’я і старшому поколінню там робити нічого. От тільки у неї і зяті інші, вона мене просто не розуміє
Сестра просить мене триматись осторонь і не втручатись, але ж де на те сил узяти? Для неї все просто – сім’я дітей, то їхня сім’я і старшому поколінню
Мабуть, якби я тоді була не зайшла так тихо, до й досі б везла і мною поганяли. Але того дня я зайшла у мамину хату нишком. адже думала, що вона спить. Але ні, мама саме із сестрою моєю розмовляла, тож я все добре чула
Мабуть, якби я тоді була не зайшла так тихо, до й досі б везла і мною поганяли. Але того дня я зайшла у мамину хату нишком. адже думала,
Гості змовкли ошелешено і дивились то на мене, то на маму мою: “Ну, власне, оце я й мала на увазі” – мовила мама і вийшла з-за столу. Моя тітка побігла за мамою, щось намагалась тій сказати, але я того не слухала. Колись, то мало трапитись. Вважаю, що й так довго терпіла
Гості змовкли ошелешено і дивились то на мене, то на маму мою: “Ну, власне, оце я й мала на увазі” – мовила мама і вийшла з-за столу. Моя
Коли Семен надумав мене покидати, я й не повірила одразу, що то серйозно. Не подумайте, я чоловіка свого кохала, але й добре розуміла, що він далеко не принц. У свої 55 – охоронець на паркінгу. Усі його інтереси починались у холодильнику і закінчувались на старенькому дивані за переглядом футболу. Саме тому мені і гірко нині від тих чуток, які доходять до мене із “тієї” його сім’ї
Коли Семен надумав мене покидати, я й не повірила одразу, що то серйозно. Не подумайте, я чоловіка свого кохала, але й добре розуміла, що він далеко не принц.
Коли я саме зачіску перед дзеркалом робила, почула здивований голос доньки своєї: “Мамо, а ти що робиш?”. Знаєте, так соромно мені в життя ще не було. Я їхала додому і нишком втирала сльози. Нині донька дивується, чого я на на неї ображена і розмовляти відмовляюсь. Але, послухайте, хіба б ви так само не відреагували?
Коли я саме зачіску перед дзеркалом робила, почула здивований голос доньки своєї: “Мамо, а ти що робиш?”. Знаєте, так соромно мені в життя ще не було. Я їхала

You cannot copy content of this page