Найприкріше те, що син із невісткою навіть не зрозуміли, а чого то я, власне, надумала ображатись. Для них моя реакція є необгрунтованою, більше того, вони й розмовляють зі мною неохоче: “Мені було соромно чути від тебе подібні слова, мамо. Не очікував від тебе подібного. Чомусь, я був упевнений у тому, що ти все зрозумієш”
Найприкріше те, що син із невісткою навіть не зрозуміли, а чого то я, власне, надумала ображатись. Для них моя реакція є необгрунтованою, більше того, вони й розмовляють зі
Цій історії скоро тридцятий рік. Багато за той час води втекло, але щороку я чула від чоловіка своєї сестри одне: “Ти залишила нас біля розбитого корита”. Хто ж знав, чим усе скінчиться
Цій історії скоро тридцятий рік. Багато за той час води втекло, але щороку я чула від чоловіка своєї сестри одне: “Ти залишила нас біля розбитого корита”. Хто ж
Невістка коли на кухню зайшла, прямо в обличчі змінилась. Ніби як і говорить, а очі на вологому місці. Ось-ос захлипає. Зрештою, таки не витримала. Поглянула на мене і з образою в голосі сказала: “А вам не соромно мені в очі дивитись?”
Невістка коли на кухню зайшла, прямо в обличчі змінилась. Ніби як і говорить, а очі на вологому місці. Ось-ос захлипає. Зрештою, таки не витримала. Поглянула на мене і
Мама он уже який день дметься, а сестра ні зі мною, ні з нею розмовляти не має бажання, втім, як і брат мій. Бачте, не права я не так гостей прийняла, як від мене очікували. От, тільки я вважаю, що саме так і повинно було бути і що правда на моїй стороні. От самі посудіть
Мама он уже який день дметься, а сестра ні зі мною, ні з нею розмовляти не має бажання, втім, як і брат мій. Бачте, не права я не
Я вже й сукню собі придивилась і заклад у якому ми будемо весілля гуляти, але все на те, що заміж я таки не вийду за Тараса. Три роки зустрічались, жили рік разом, а тут на тобі. І хто би знав, що причиною стане звичайний вечір у кафе
Я вже й сукню собі придивилась і заклад у якому ми будемо весілля гуляти, але все на те, що заміж я таки не вийду за Тараса. Три роки
Коли у мій двір заїхала машина до самого верху завантажена речами, я вирішила, що адресою помилились. Вийшла пояснити, що не туди заїхали, аж тут Тетяна на зустріч. Знаєте, я ніколи не думала, що у цієї людини стане совісті от так вчинити
Коли у мій двір заїхала машина до самого верху завантажена речами, я вирішила, що адресою помилились. Вийшла пояснити, що не туди заїхали, аж тут Тетяна на зустріч. Знаєте,
Кінець моєму шлюбу прийшов несподівано. Сьогодні я була щасливо заміжня, мала дім власний і сім’ю, а назавтра мене із речами попросили геть. Ні, чоловік мені не зрадив, як і я йому, причиною усього того що сталось, була шуба
Кінець моєму шлюбу прийшов несподівано. Сьогодні я була щасливо заміжня, мала дім власний і сім’ю, а назавтра мене із речами попросили геть. Ні, чоловік мені не зрадив, як
Цьогоріч я ніякого застілля на Новий рік не планувала. Ніякого ж настрою святкового, та й не дешево це все, нащо витрачатись. Ну, але в переддень свята того мене сестра чоловіка набрала і настояла на тому щоби ми таки зібрались святкувати. Домовились хто і що до столу готує, посидіти домовились у мене. От тільки я не очікувала того, що прийде сестра чоловіка із “сюрпризом”
Цьогоріч я ніякого застілля на Новий рік не планувала. Ніякого ж настрою святкового, та й не дешево це все, нащо витрачатись. Ну, але в переддень свята того мене
Коли Марина переступила поріг нашого дому я навіть усмішки не змогла на обличчі зобразити. Ця пані прийшла не сама, а мала із собою ще кількох “гостей”. Син невинно посміхається, мовляв, все гаразд, а в мене сльози на очі. Зате Марина почувається мов удома. “Припрошуйте до столу, ми ж зголодніли”
Коли Марина переступила поріг нашого дому я навіть усмішки не змогла на обличчі зобразити. Ця пані прийшла не сама, а мала із собою ще кількох “гостей”. Син невинно
За вікном пропливають пейзажі чужої країни, дивлюсь очима, а думками все одно вдома. Спокою не дає розмова, яка відбулась у мене з донькою. Їду і почуваюсь неймовірно винною. У вухах стоять слова Рити: “А як же ми, мамо! Знаючи нашу ситуацію, ти вчинила от так?”
За вікном пропливають пейзажі чужої країни, дивлюсь очима, а думками все одно вдома. Спокою не дає розмова, яка відбулась у мене з донькою. Їду і почуваюсь неймовірно винною.

You cannot copy content of this page