anna

Я вже не сплю о пів на п’яту ранку – чекаю на прихід свекрухи. Вона точна, мов годинник о 4.30 підходить, торкає мене за плечі каже пошепки: “Таню,

Коли я набрала Олену знову, вона не взяла трубки. То було дивно, адже спілкувались ми із колишньою невісткою досить тепло, а тут, третій тиждень не відповідає і не

Уй-й-йуй! Що то за людина така, я не розумію? Знаєте, я перший час мовчки ходила, тільки очима здивовано водила. Ну а потім не витримала і знявши один навушник,

Я не пошкодувала трьох годин свого життя, аби поїхати до свекрухи в село і на свої очі подивитись як там справи. А ще, дуже хотілось Антоніну Ігорівну запитати,

Він аж гарчав крізь зуби, але все одно ішов і робив те, що я просила. Ні, ну а як? Я на поміч приїхала, чи в найми? До кінця

Десь ближче до літа стала свекруха геть не годна сама жити. Дерева квітнуть саме, а вона в’яне на очах. Тут, хотіла я того, а чи ні, а поїхала

Я у невістки сьомий місяць живу. Ніби, як повинна була б уже й звикнути, але дивуватись не припиняю щодня. Єдине питання у мене до неї завжди: “Де ти,

Коли не стало сестри моєї, то воно вже якось саме склалось, що її діти у нас росли. Тато їхній – Руслан, дуже працьовитий і хороший тато, але вдома

Свекруха поглянула на мене таким поглядом, що мала б ним і спопелити. Ні з того, ні з сього каже: “А ти яке відношення до цього всього маєш? Чи

Я ще на весіллі невістці в очі казала, що жити вони із сином моїм не будуть. Дівчина вона і гарна і мила, але парою із моїм сином вони