Свекруха прибігла вже наступного дня після моєї розмови із чоловіком, та й давай з порогу мені: “Що ти і хто ти? Ще не встигла і в сім’ю увійти, як слід, а вже воду вариш та колотиш нами. Чого туди куди не просили вмішуєшся?” Таки так, я – молодша невістка і в сім’ї нещодавно, але скажіть, хаба маю мовчати, як тут така не справедливість?
Свекруха прибігла вже наступного дня після моєї розмови із чоловіком, та й давай з порогу мені: “Що ти і хто ти? Ще не встигла і в сім’ю увійти,
Сестра мовчала коли я найняла людей дім утеплити. Ні слова не сказала, коли я паркан новий поставила. Прийшла на розмову вона тільки тоді, як я вже все зробила і мій син у дім переїздив: “А що це ви тут надумали? Жити?”. Протягнула так, що я вже й сама здивувалась. Що за питання такі?
Сестра мовчала коли я найняла людей дім утеплити. Ні слова не сказала, коли я паркан новий поставила. Прийшла на розмову вона тільки тоді, як я вже все зробила
Коли свати покликали нас на серйозну розмову, я була і стривожена і збентежена. Весілля вже за два тижні, організаційні питання всі вирішено, лиш дрібні уточнення, а тут голос мов із того світу: “Приїжджайте удвох, ми повинні все обговорити”. Ну і поїхали ми. Та от не знаємо, чи вже й буде те весілля після такого
Коли свати покликали нас на серйозну розмову, я була і стривожена і збентежена. Весілля вже за два тижні, організаційні питання всі вирішено, лиш дрібні уточнення, а тут голос
Телефон знову і знову кликав мене відповісти на дзвінок знайомою мелодією. Я старанно робила вигляд, ніби й не чую те, але раз по-раз не витримувала і малювала у голові картинки того, як би повернуло моє життя, як би я от зараз відповіла на ось цей настирливий дзвінок. Скільки ж я втрачаю, люди добрі!
Телефон знову і знову кликав мене відповісти на дзвінок знайомою мелодією. Я старанно робила вигляд, ніби й не чую те, але раз по-раз не витримувала і малювала у
То був перший сезон що я на заробітках була. Везла додому гарну копійку, скільки “дірок” планувала закрити. У своїх мріях і сину допомогла і собі залишила, ще й на купку відклала. Та от, побувала я на гостині у сина і всі гроші пустила геть не на те діло, яке собі планувала
То був перший сезон що я на заробітках була. Везла додому гарну копійку, скільки “дірок” планувала закрити. У своїх мріях і сину допомогла і собі залишила, ще й
Звісно були у нього подруги, та не затримувались на довго. Все він щось не те знаходив, якусь непідходящу рису характеру, чи їжа не смакувала. А як то жити, як ти голодним ходити будеш? От так собі виходило, що ми все вдвох та разом. Я до нього “синочку” він мені “мамусю”, ніхто нас не швидить, ніхто не каже “дай” чи “треба”. Та от сіла я одного разу умаршрутку і стала свідком діалогу незнайомок
Звісно були у нього подруги, та не затримувались на довго. Все він щось не те знаходив, якусь непідходящу рису характеру, чи їжа не смакувала. А як то жити,
Зараз і згадати смішно, але ж кажу, як є – я не хотіла аби мій чоловік їхав на заробітки. Уява малювала як він знаходить іншу, як я залишаюсь одна. І не відомо, що саме мені було більш неприємною перспективою: залишитись зовсім одній бо він знайде іншу, чи залишитись без нього, коли він поїде на ті заробітки? Хто ж знав, що так усе поверне у нашому житті
Зараз і згадати смішно, але ж кажу, як є – я не хотіла аби мій чоловік їхав на заробітки. Уява малювала як він знаходить іншу, як я залишаюсь
“Обирай з ким залишишся”, – сказав батько того дня. Мама ледь із ліжка підвелась і все просила мене піти із татом, бо у тій родині мені буде краще. “Ну то залишайся тут” – обвів поглядом нашу квартиру з явною зверхністю, – “Ще тричі згадаєш моє добро, та пізно буде”
“Обирай з ким залишишся”, – сказав батько того дня. Мама ледь із ліжка підвелась і все просила мене піти із татом, бо у тій родині мені буде краще.
“Он який будинок великий. Разом веселіше” – заспокоював мене чоловік після новини про те, що він забирає свою маму жити до нас. Я й собі зраділа, бо й справді у такому великому будинку потрібна була допомога. Та й поратись на кухні я не любила, тож з радістю віддала б ту “святу” жіночу місію свекрусі
“Он який будинок великий. Разом веселіше” – заспокоював мене чоловік після новини про те, що він забирає свою маму жити до нас. Я й собі зраділа, бо й
Зоряна вийшла із дому і глибоко вдихнула рідного повітря: “Яка краса” – сказала голосно сама собі. За парканом почулось якесь шарудіння. Можна було б подумати, що там кіт, чи курка, але не з такими сусідами. “Доброго ранку, тітко Килино!” – голосно привіталась Зоряна. Та бідося аж підскочила, бо де сподівалась, що її побачать от тут під високим глухим парканом та в кущах малини? “Приїхала?” – робить здивований погляд, – “А я вже думала що у нас нова сусідка.” – протягнула і дивиться, як же Зоряна відреагує
Зоряна вийшла із дому і глибоко вдихнула рідного повітря: “Яка краса” – сказала голосно сама собі. За парканом почулось якесь шарудіння. Можна було б подумати, що там кіт,

You cannot copy content of this page