anna
Практично, усе своє життя я у селі прожила. Ото тільки ті роки, що заміжня була і в Києві ми із чоловіком були, а так, рідного села і не
Коли я увійшла у двір, свекор аж сполотнів. Я не очікувала від нього такої вправності, але він у дім не побіг, а просто полетів підстрибуючи. Вийшов, білий мов
— А я її не слухаю, доню, – говорила моя мама виправдовуючись, коли я мала вчергове запитувала, чого то вона терпить бабусині вибрики, – Людина у віці, ти
З самого ранку в суботу мама мене розбудила, аби ми збирались і їхали на ринок до міста. Плани у неньки були грандіозні, вона хотіла і шпалери нові придбати
Приїзду доньки і її нового чоловіка вся наша родина чекала, мов свята. Ну а чи жарт, моя Неля вийшла за італійця. У нього дім там величезний, Неля показувала,
Для свого сина я перестала існувати рівно тієї миті. як відповіла на залицяння Романа. Він тоді приїхав і влаштував не надто приємну сцену. мені довелось ставити його на
Свекруха прийшла до мене одразу, як стало відомо. що мого Петра не стало. Я була дуже розгублена. не знала за що братись і з чого усе починати. думала.
Коли їхала на заробітки, то мала на носі великі рожеві окуляри, крізь які дивилась на роботу за кордоном, як на легку пригоду за яку ще й гроші дадуть.
— Чи тобі ті гроші аж настільки необхідні, Валю. – хитає головою тітка Галина, – Невже ті папірці тобі очі затулили і совісті позбавили. Ми ж нині про
Цікаво, а руки її слухають от так цілісінький день телефон тримати і мене набирати усіма можливими способами? Сестра моя уже місяць спокою не дає. Пише, телефонує, навіть відео