anna

“Ти гордість маєш? – запитує у мене мама після трьох днів гостини, – Та ту не зрячий видіт, що твій чоловік у гречку скаче. А ти йому голубці

Так, я сама зателефонувала до сина і невістки з проханням про посильну допомогу. там роботи було усього нічого, а я в стаціонар потрапила. Сама б я точно не

Того вечора до мене на гостину прийшла сестричка молодша разом із чоловіком. Бачила я, що у них справа серйозна. адже обоє говорили про одне, але часто перезирались і

— Чи з тебе корона спаде, тих два склади проказати? Я ж у вашу сім’ю душу вложила, так вам допомагаю, невже не заслужила, на ту маленьку дяку? –

Сходила я свого часу заміж і так “наїлась” отого “щастя”, що зареклась у таке більше вступити. Папірець про те, що я нарешті таки розлучена, сприйняла як найвищу ласку

— Вона тебе ще трішки, і до жебрацької торби доведе, – каже мені Давид, – Може й дитина вона тобі, але я зі сторони добре бачу, що у

Повернулась моя напарниця з України сама не своя. Бачу, що робота у неї з рук валиться, стала не уважною Оленка і все частіше очі на “мокрому місці”. Я

На п’ятому році заробітків я таки зважилась витратити гроші на дорогу і приїхати додому. Зустріла мене рідна хата холодними стінами і запахом нежилого приміщення. залишила торби, узяла гостинці

Якби мені оцей розум мій теперішній та тоді, як мій син у дім ту дівчину привів. На руках би носила, та до ніг кланялась. Та на той час

То що, вже й мені не думати про те, як далі жити, коли сина мого не стало? Чи я не людина з мріями і бажаннями власними? Відколи, скажіть