Почну з вечері, а там, може, й прибирання встигну зробити, — міркувала вона про нескінченні хатні клопоти, які ніхто, крім неї, не збирався виконувати
«Вже давно пора було подивитися правді в очі — стільки років життя пішло коту під хвіст». Так подумки сварила себе Олена. Але час не повернеш назад, і тепер
Соломіє, ти сьогодні знову затримаєшся? — почула вона голос начальниці, пані Єлизавети, яка зазирнула в кабінет.
Двері до бухгалтерії грюкнули ще раз. Соломія підвела очі від монітора й зітхнула: робочий день уже добігав кінця, а ось цей нещасний квартальний звіт і досі не зійшовся
Послухай, — Софія простягнула йому лист із банку. — Мені потрібно звільнятись. Я не можу більше там і дня працювати, але чим рахунки оплачувати потім? Комунальні, кредит на авто
Софія сиділа за кухонним столом, гортаючи квитанції й рахунки. Її пальці ледь тремтіли, а рядки на паперах розпливалися перед очима. Ситуація на роботі стала просто нестерпною. Треба було
Уявляєш, Андрію, — Марина показала чоловікові фотографію венеційської площі, — за місяць ми будемо тут гуляти! А потім — у Рим, Колізей побачимо
Марина розглядала яскраві буклети з видами Італії, розкладаючи їх на кухонному столі. Три роки мрій і планування мали нарешті втілитися в реальність. Венеція, Рим, Флоренція — маршрут був
Як таке можливо? — дивувався він. Розумна, добра, гарна. Як так сталося, що вона ще не знайшла свою людину?
Максим завжди мріяв зустріти добру, чуйно і ніжну жінку, яка стане для нього не просто коханою, а справжнім другом і підтримкою. Та реальність виявилася іншою. Йому на шляху
Я вирішила, що віддам свою квартиру тітці Надії. Вона ж без житла, а мені оренду буде платити. А я переїду до тебе. У тебе там місця багато, самій тобі стільки не треба
Люба стояла біля кухонного столу, спостерігаючи, як її п’ятирічна донечка Марійка зосереджено розмальовувала улюблених звірят у своєму альбомі. Дівчинка так занурилася в процес, що навіть не помічала, що
Нам потрібно поговорити, — голос Олени ледь тремтів.
— Нам потрібно поговорити, — голос Олени ледь тремтів. Вона стояла посеред вітальні, стискаючи в руках листок з результатами обстеження. Максим відірвався від ноутбука й уважно подивився на
Їм, бачте, не сподобалося, як я працюю, — з кривою усмішкою передражнила вона голос начальника. — «Катерино Вікторівно, ми цінуємо молодих спеціалістів, але у вас надто мало досвіду»
— Щось я не пригадую, щоб хтось із них дарував мені такі дорогі подарунки, — розмова з чоловіком дратувала мене, і тепер я ніяк не могла заспокоїтися. —
Ті самі батьки, які не знайшли часу приїхати до нас минулих вихідних на мій день народження? Ті, хто навіть не удостоївся написати повідомлення чи зателефонувати?
— Вони приїдуть, — сказав Назар, не відриваючись від сковорідки, яку помішував дерев’яною ложкою. — Хто «вони»? — перепитала я, скидаючи кросівки й розтираючи втомлені після роботи ноги.
Давай начистоту, Артеме. Твоя майбутня дружина працює звичайним менеджером у турагентстві. А ти — заступник директора великої компанії. Хіба це не виглядає дивно?
— Твоя майбутня дружина мені не подобається, Артеме, – Олександра Вікторівна легенько постукала нафарбованими нігтями по столі. У її голосі вчувалася нотка роздратування. Олена, що саме подавала на

You cannot copy content of this page