anna
Я пам’ятаю той день, коли не стало мого батька. День скорботи та смутку, але водночас і певної легкості. Адже батько був у нас не зразковим зовсім. Ми частіше
Я вирішила не відкладати все у довгий ящик і пішла до нотаріуса, аби скласти заповіт. Думаєте порівну між дітьми все поділила? Ні! Я все відписала молодшому. А ось
Цього літа я відвідувала свою знайому із села. Вона мені розповіла, що в них у селі живе одна дівчина, мого віку, має четверо дітей від різних чоловіків. Оце
Ми з Ігорем у шлюбі вже шостий рік і ми ніколи не мали негараздів. Чи то мені так пощастило створити сім’ю з людиною, яка мені повністю підходить, чи
Щойно ми з моїм чоловіком узаконили наш союз, як тут одразу вирішили, що дуже хочемо мати дітей. Але Господь не відразу прислухався до наших молитов і послав дочку
Так вийшло, що з першим шлюбом у мене не зрослося, розлучилися. Добре хоч, дітей не було, три роки прожили так. Але прізвище чоловіка свого першого я не стала
З самого початку наших стосунків з Пашею я бачила, що я не сподобалася його мамі. Звичайно, адже я з дитбудинку, майна у мене ніякого немає, рідні теж. Самотня,
Мені сорок років, у мене двоє дітей підлітків та чоловік. Одружилися ми з Ігорем, коли мені було 19. Що вже приховувати, одружилися, адже я була на четвертому місяці.
У свої сорок років наші знайомі наважилися взяти дитину з дитбудинку. У них дітей бути не могло, а про них вони мріяли. Втім, взяли вони дитину з притулку,
У мене звичайна, середньостатистична сім’я – чоловік, дитина. Цього року з’явилась ще одна дитина. Раніше мешкали в іншому кінці міста. Але оскільки у нас поповнення в сім’ї, жити