anna

Антоніна Дмитрівна в свої шістдесят років звикла кожен Новий рік зустрічати з подругами. Вони купували ігристе, готували салати і весело проводили час. А ось цього року одна подруга

— Тихше, тихше я зараз, – чула Марина крізь в’язкий морок, що насувався на її свідомість, – У мене є цукерочка, є. Зараз, моя хороша, – і вже

Мені було 27 коли я зустріла його. Він виявився приїжджим, з іншого кінця країни. Я теж з невеликого селища. Правда переїхала в місто, коли завершила університет, адже тут

Сплю і чую: стіни ходуном ходять. Думала, що під вікнами хто трактор заводить. Прокинулась, визирнула у вікно – тиша. Прислухаюсь, а то з кімнати сина з невісткою. Хтось

У мого чоловіка є сестра Таня. Досить особлива жінка, якій 35 років. Своєї сім’ї у неї немає, тому вона постійно дає поради, як жити щасливо у шлюбі, нам.

– Доброго дня, мене звати Ольга, а ось це – Рома, ваш онук! – почула Інга Василівна від незнайомки, що наздогнала її. Так, у Інги Василівни є син,

Скоротили мене місяць тому, я довго не міг знайти нової роботи, тому зовсім зажурився. Дружина все цікавилася, але я і сам розумів, що потрібно діяти, все ж у

Якось, одного разу, мені довелося очікувати міжміський автобус на автовокзалі. На вулиці була холодна осінь. Почав іти дощ. Мій автобус за розкладом відходив через п’ятдесят хвилин. Я пішов

За столом у свекрухи намагаюсь нічого не їсти. Ні, я не на дієті  і не маю якихось обмежень у раціоні. та й свекруха моя кухар і страви її

У маленькому селі під Столицею давно вже звикли до різного роду прохачів, які іноді цілими таборами заходили в двір з надією чимось розжитись. У бабки Ліни стояв височезний