anna

Не так багато часу минуло від того, як я отримала в спадок від самотньої тітки, двокімнатну квартиру. Заповіт був написаний на мене, але сестри з цим не погодилися.

– Роботи у нас зараз стільки, що хоч відбавляй! – розповідала дівчина подрузі, сидячи з нею за столиком в кафе. – Засиджуємося кожен день допізна, ледве даємо собі

Так довго чекали цього дня, що ледь заснули напередодні. І ось нарешті він настав, але все йшло шкереберть. – Та де ж він ходить, цей ваш нотаріус? –

Вирішила я нарешті у хаті свекрухи ремонт зробити. Ну а як там жити і гостювати? Дім глиняний, стіни білені, на вікнах коротенькі фіранки, на підлозі сторічної давнини якісь

Нещодавно в моєму житті сталася подія, після якої я не знаю, як далі жити і що робити? У мене є син – хлопчикові зараз 7 років. 3 роки

Своє дитинство Аня згадує з сумом. Її батько покинув матір, коли Аня була немовлям, дівчина його не пам’ятає і ні разу не бачила. Він навіть не був зазначений

Я живу в комунальній квартирі вже третій рік. Там маю не поганих сусідів. Ми навіть встигли звикнути один до одного. Стали неначе рідними. До моєї сусідки Світлани ходила

Дивна і неприємна ситуація у мене наразі. Люди, які обіцяли допомагати і в усьому підтримувати мене, змінились до невпізнання. Чим більше часу минає, тим більше розумію, що моє

Коли я свого купила квартиру і переїхала жити до столиці, то почалася з навала численної рідні і просто знайомих, які захотіли у мене погостювати і місто подивитися. Я

Чоловік прийшов додому з роботи і виявив, що троє дітей у дворі будинку — досі в піжамах! Замурзані й нерозчесані, вони гралися порожніми коробками від їжі, скрізь валялося