— А може ну його те ваше село? – одного разу мовив зять, – Дивіться, як ми дружно разом живемо. Продайте добрим людям ту хату в селі і живіть з нами. А дружина на роботу вийде. І ремонт шикарний зробимо! Як не відмовляли Маргариту Леонідівну від того кроку подруги, вона продала дім і переїхала до доньки. Перших три роки доки діти були ще геть малими, усе було добре. А вже, як пішли в садок почались перші непорозуміння.
Павутина в усю стіну, звисаючі ледь не до підлоги шматки шпалер, терпкий запах присутності мишей. Маргарита несміливо спинилась на порозі. Зять не підіймаючи очей заніс останню торбу з
– Так я завжди дружині допомагаю, – починає “заливати” мій чоловік гостям. А я з усієї сили намагаюсь приховати здивоване обличчя, – Я й їсти готую і в магазин ходжу. Вона зі своїм робочим графіком і зарплатнею точно б не впоралась
Не знаю, як у інших заміжніх жінок чоловіки все роблять по будинку і приносять зарплату додому. Та й таку зарплату, що вони ходять в шубах і всі в
— Я тебе не люблю, – видала з порога донька. Ліза розгубилась, що могло статися за ці дві години. Адже саме на цей час  Дашка в прекрасному настрої йшла з дому. Вона разом зі своїм хлопцем Денисом, йшла знайомитися з його батьками. Лізі, наприклад, Денис дуже подобався, вихований, серйозний, відповідальний і було видно, що любить її дочку
— Я тебе не люблю, – видала з порога донька. Ліза розгубилась, що могло статися за ці дві години. Адже саме на цей час  Дашка в прекрасному настрої
— Хто ти тут така? – питає в мене, – Живеш на всьому готовому. Ти мені ніхто і проживаєш тут тільки з моєї ласки. Іти тобі нікуди, тож будь чемною
Живу з чоловіком 25 років, виростили дитини, вивчили, але живе поки з нами. Ми в цивільному шлюбі, ніяких матеріальних прав у мене немає. У нього велика гарна квартира,
Мама їй весь час з дитинства «співала», що вона повинна вийти заміж тільки за дипломата. Вона до цього готувалася: поки ми каталися не велосипедах, вона ходила на курси іноземних мов і вивчила англійську (в школі), французьку та італійську мови. У неї був шалено, до нестями, закоханий хлопчик з нашого класу, який пішов після 8 класу в ПТУ на водія поїзда і який клав їй на килимок біля дверей квіти, дзвонив і тікав. Її мама говорила, що він – «не такий», що він їй не пара. І вона сама була впевнена в цьому. Минуло багато років і я нещодавно дізналась їх подальшу долю. Чесно! Досі не можу прийти до тями
Багато років тому була у мене шкільна подруга. Батько-інженер, часто їздив по будівництвам. Мама – домогосподарка. Дівчинка – відмінниця, розумниця і красуня. Батько-інженер, який представляв тодішній союз за
Вона була дуже красивою жінкою років сорока. Будь-який мужчина з радістю став би її за чоловіка, тільки ось вона чомусь не дивилася на женихів, і намагалася стороною їх обійти. В селі не розуміли в чому тут справа. До того ж звичка у неї була, якою вона дивувала жителів села. Майже ніколи не ночувала вона в будинку. Ночувала вона на своєму сіннику, незалежно яка на дворі була погода. Навіть взимку вона примудрялася не замерзнути закопавшись в сіні. Правда при сильних морозах перебиралася в будинок, ближче до печі
Вона була дуже красивою жінкою років сорока. І ім’я у неї було гарне, Олена. І в будинку у неї було завжди чисто і затишно. Та й жила вона
Найбільше в цій ситуації мене вражає ставлення тещі до всього. Вона живе в сусідньому будинку і вже як три роки вийшла на пенсію. Нічим таким серйозним вона в квартирі не займається: у неї навіть кота немає. Сидить цілими днями біля телевізора і дивиться свої улюблені турецькі серіали. До свого онука (тобто до нас) вона приходить вкрай рідко. А коли ми з дружиною запитуємо причину, через яку вона не може прийти, теща говорить, що у неї немає настрою, або щось не гаразд зі здоров’ям. Хоча, якщо зізнатися, вона така людина, що здоров’я у неї хоч відбавляй
За останній час я так втомився, що не можу передати словами. Доводиться працювати на двох роботах, та й брати ще підробіток на дім. Удома теж не все гладко.
Ось уже десять років Микола приходить рівно о десятій годині ранку, і йде під вечір. І не з порожніми руками приходить, а завжди з квітами. Майже кожен день вони гуляють по місту згадуючи свою молодість, ну а потім Ніна годує його гарячим борщем або вареничками. Ну де він ще поїсть? Ну де він ще поп’є ароматний чай з малиновим варенням. Звичайно у своєї Ніночка, яку він любить все своє життя. Звичайно Микола пропонував, і не раз, розписатися з Ніною, але вона ввічливо відмовляла
Бабуся Ніна стояла біля вікна, виглядаючи серед перехожих свого старого знайомого Миколу Сидоровича. Знайомі вони з ним були, навіть лячно подумати, майже сімдесят років. Зі шкільної лави. Сиділи
— Нічого, і у не надто хороших матерів діти виростають. – не витримавши парувала я. – Мій чоловік же виріс якось.
Не розмовляємо зі свекрухою. І я, і чоловік. Вона вважає, що права на сто відсотків, третій рік чекає від нас вибачень. Коротше, ми з нею досі не спілкуємося.
Після переїзду Павло став помічати у Жанни дуже пригнічений настрій, але вона не зізнавалась, в чому справа. Однак на її обличчі було написано, що явно щось не так. Через тиждень дівчина набралася сміливості і розповіла Паші, що на другий день після заселення на мамину квартиру, та підійшла до неї і сказала
Паші ніколи не щастило з дівчатами. Жив він весь цей час з матір’ю, Людмилою Василівною. — Хлопцеві вже 29 років, а він все під маминою опікою, – так

You cannot copy content of this page