anna
У нас на роботі дуже дружний колектив. Ми всі майже ровесники. У вільний час ділимося своїми життєвими ситуаціями. Зараз спробую відтворити один випадок. Для початку опишу героїню. Маргарита
Я вже дорослий самодостатній чоловік. Ну, майже дорослий і майже самодостатній. Мені 26 років і працюю я програмістом. Заробляю непогано, але жив разом зі своєю мамою у неї
Довелось мені бути свідком складної і неоднозначної ситуації. У сусідньому будинку жила літня жінка Тамара Іванівна. Її доросла дочка жила в тому ж місті, але не дуже близько.
Ух і вивела ж мене з себе невістка учора, аж ой! Ми їй подарунок такий дорогезний привезли, а вона носа верне. Сама сидить у декреті ні копієчки за
Доброї ночі. Пишу цю статтю, на жаль, пізно вночі. Пишу від безвиході і від накипіле почуттів. Живу я в звичайній багатоповерхівці. Чутність сусідів і вулиці середня. Але як
Чоловік Світлани, Віталій, мав звичку ділитися зі своєю мамою найпотаємнішим. Він щодня доповідав їй все, що сталося з ним за день. Говорив, що їв, де був, куди ходив,
– Іра, я їду, мені хорошу роботу запропонували в Італії, візьмеш Сашка до себе? – запитала мене сестра. – Катя, я б з радістю, але ти ж знаєш,
Коли мама злягла так уже вийшло, що саме Маринці випало її доглядати. — Сестричечко, я ж саме третій курс закінчую. – благала старша Маринчина сестра Оксана, – Ну
Сьогодні я хочу поділитися з вами історією, яка сталася зі мною нещодавно. Я випадково зустріла подругу дитинства. Ми дружили в школі, але потім наші шляхи розійшлися і ми
– І як ти тепер плануєш жити? – питала мене мама 4 роки тому, коли я розходилася з чоловіком, – Аліменти маленькі, ти тільки-тільки з декрету вийшла? Внучка