Головна

anna

— Ти все життя прожила на всьому готовому, – почала сестра, – Мама до останнього тобі їсти варила і всі городи обробляла. Та на ній ввесь дім тримався! Ти ж і в декреті не сиділа – усе мама. А зараз вона тобі зайва, сестро? Я заберу, але більше у тебе сестри немає. Хіба я не розумію, чого ти мені її віддаєш? Вона ж тут довго на чужині не протягне, я й додому у разі чого її не вестиму, тут і спочинок їй вічний буде. А ти… Бог тобі суддя, але не сестра ти мені після цього
Історії з життя 0
Сьогодні сусідка прийшла. Довго про щось мені розповідала, все ніяк не могла зважитись сказати найголовніше. А потім якось схлипнула: – Тримайся, Зіно! Твоя мама… Немає її більше. Попливло
Все життя розплачуюсь за отой вчинок. І немає мені прощення. Відібравши щастя у нього, поплатилась своїм. Завжди думаю, а що якби я тоді зважилась?
Історії з життя 0
Перебуваю в тому віці, коли вже час підбивати підсумки свого життя і подумати про душу. Все життя мені соромно за один мій вчинок. Колись я їхала до старшого
– Я тата чекаю. – спокійно заявив син, коли я нарешті після довгих пошуків у темному дворі, таки знайшла свою дитину, – У нього немає ключа. А у мене є. Ти ж йому двері усе одно не відчиниш, от я і стою тут, він завше цією дорогою з роботи повертається.
Історії з життя 0
Я свого чоловіка знала краще, ніж себе. Так мені здавалося. І раптом розміреному життю прийшов кінець. Один раз чоловік з’явився ледь на ногах тримаючись, через кілька днів знову,
– Сподобався подарунок? Або тобі грошей дати? – як завжди процідила крізь зуби свекруха вручаючи мені черговий презент. у її голові ніяк не вкладається один епізод і моя реакція на нього просто не дає їй спокою. а я вважаю, що права. І хай там, що, але я не вважаю, що вчинила не гідно
Історії з життя 0
Свекруха дуже любить згадувати про те, як я на весіллі відмовилася від подарунка її мами, бабусі чоловіка: – Зараз би у вас пам’ять про неї була, а гроші
Вчора ввечері поївши моєї вечері і помившись в натопленій мною лазні, мій чоловік вирішив, що його почуття ображено і іде жити  до мами. Взяв з собою сумку з речами і свій комп’ютер. Що ж, я навіть не заплакала. І вночі спала дуже навіть добре. Прокинулася о 6 годині ранку і це був мій перший день без чоловіка за 11 років
Історії з життя 0
Вчора ввечері поївши моєї вечері і помившись в натопленій мною лазні, мій чоловік вирішив, що його почуття ображено і іде жити  до мами. Взяв з собою сумку з
Ох, я такого накоїла. Очікувала, чого завгодно, але ж не такої реакції свого чоловіка. От прямо, хоч плач. Я ледь зважилась, а він
Історії з життя 0
Заздрість іноді робить з нами те, чого ми самі від себе не очікували. Є у мене чоловік – досить-таки звичайний чоловік: вічно на роботі і умовити його на
Чоловік у мене ніколи не був хорошим. Поки могла, закривала очі, але ж усьому є межа. Розлучаємось, я написала заяву на аліменти, але чоловік заявив, що не виплатить не копієчки, доки не побачить результатів тесту на батьківство. Я спочатку навіть плакала, а потім у голову прийшла ідея
Історії з життя 0
Нам було по вісімнадцять років, ми любили компанією їздити гуляти в сусіднє селище. Там я познайомилася з хлопцем, звали його Олексій. Цей хлопець був душею компанії. Олексію завжди
Ми з чоловіком дізналися, що свекруха при надії від чергового цивільного чоловіка. Такого повороту подій ми ніяк не могли очікувати. І хоч спеціалісти заборонили мати їй дитину в такому віці (до слова, їй було 48 років), свекруха вирішила піти на це. І, от вона стала мамою, але дитина їй уже не потрібна
Історії з життя 0
Ми з чоловіком дізналися, що свекруха при надії від чергового цивільного чоловіка. Такого повороту подій ми ніяк не могли очікувати. І хоч спеціалісти заборонили мати їй дитину в
– Ти чого сюди телефонуєш, а? Невже не розумієш – твій потяг пішов. Ту-ту! Ну і кого цікавить те, що ти чекаєш дитину. Я теж свого щастя не збираюсь втрачати, не даремно ж скільки за нього витерпіла. Аліменти платитимемо, але не більше
Історії з життя 0
Я при надії, дитина довгоочікувана. Я щаслива. Ми з чоловіком чекали цього десять років. Нескінченні обстеження все ж завершилися нашою перемогою. Але з «нашої» перемоги залишилася тільки «моя»
Одного разу до мене в сон в черговий раз навідалась бабуся і сказала, що я чекаю хлопчика і попросила, щоб ми назвали його в її честь – Станіславом. Прокинувшись, я розповіла про сон чоловікові, він розсміявся і сказав, що не буде так називати дитину. Йому категорично не подобалося це ім’я, та й по батькові, на його думку, воно не підходить. Я вважала, що він передимає і все ж зважить на мою думку, але все все пролетіло шкереберть і я вже не знаю, як мені бути
Історії з життя 0
Почну свою історію з того, що я рано залишилася сиротою і мене виховала бабуся. Їй я безмежно вдячна за все. Вона мені стала опікуном, і другом, і підтримкою.

You cannot copy content of this page