Батько у нас хороший і дуже нас любить, ми росли знаючи, що він у нас найкращий. Але у свої 56 вчинив не надто гарно з моєю мамою. Тепер я на роздоріжжі: Чи повинна я пробачити батька і продовжити з ним спілкування? Або продовжувати бойкотувати і ігнорувати його? Якщо я стану спілкуватися з ним, чи не буде це виглядати так, немов я зрадила маму?
У нас була звичайнісінька для нашого часу сім’я. Батько – успішний бізнесмен, мама-домогосподарка, яка присвятила себе чоловікові і дітям. Все йшло своєю чергою, як і повинно, було бути:
Рідна мама чоловікової дочки виїжджає за кордон, аби там вийти заміж. Він уперся і не дає згоди на те, аби дитина їхала. Усе я розумію, але мені те дитя навіщо? Якщо мама поїде а мала залишиться, то, що? Привіт Олю, ти мама восьмирічної чужої доньки. Чоловік постійно на роботі а я повинна буду знаходити спільну мову з не своїм дитям?
3 роки тому я вийшла заміж. До мене мій чоловік вже був одружений, і у нього була дочка п’яти років. Я знала про попередній шлюб, і спокійно до
– Та вона від тебе тільки грошей і хоче, невже ж не зрозуміло, а? – пояснюю чоловіку. Але він не бачить, чи не хоче помічати те, що його донька користується його добротою
Я десять років живу з чоловіком. До мене він вже був одружений, і коли ми сходилися, його дочці було шість років. Вона жила в іншому місті, але часто до
Ох, скільки ж усього я про себе нового і цікавого дізналась від свого ж чоловіка! І смішно і не надто. Він, бачте, у мене не вірить зовсім і моє нове починання для нього безперспективне. А я й сама тепер розгубилась: так робити, чи не варто?
Я все життя пропрацювала з автоматикою. Навколо мене завжди були автоматизовані машини, за якими необхідно було стежити і контролювати процес. З огляду на, що я дуже товариська людина,
Мені запропонували роботу у дуже перспективній фірмі. Зарплатня більша, ніж я маю наразі, та й посада керівна. Прилетіла додому на крилах щастя, але чоловік не тільки не підтримав, а ще й умову поставив не надто хорошу
Я кілька років пропрацювала в одній компанії. Зарплата невелика, але компанія стабільно розвивається, тому і виплати регулярні. Колектив теж дуже злагоджений і перевірений. Ніяких негараздів і розборок. Можуть
Повертаюсь додому і застаю оцю картину. Соромно так, що хоч крізь землю йди. Я ж те саме пережила, скільки себе пам’ятаю робила усе від мене залежне, аби не повторилось такого. Ну і зробила те, що зробила. І не шкодую. І хай усі біля скроні пальцем крутять і хай кажуть, що на старості розум втратила, а я вважаю, що права і все тут
Повертаюсь додому і застаю оцю картину. Соромно так, що хоч крізь землю йди. Я ж те саме пережила, скільки себе пам’ятаю робила усе від мене залежне, аби не
– Я її їм, я дихаю цією шерстю і на себе її одягаю, – жаліється Семен, – Квартира – це лотки і мисочки котячі. А запахи які? Мамо! Але вона не вважає це чимось надприродним, або неправильним. Учора притягла восьмого. Уявляєте: вісім котів у квартирі
Моя дружина дуже гарна і добра жінка. Її доброта була одним з головних чинників, чому я її і полюбив. Але з часом, ця риса характеру зробила наше сімейне
Сімейне життя перетворювалось на фарс. Дружина вже не давала мені спокою узагалі. А тут я дізнаюсь про її минуле і все стало на свої місця
Нещодавно я розлучився. Був одружений 15 років, у мене є улюблена дочка, їй зараз 9 років. Власне, через дитину я терпів дружину останні роки. Сам я за характером
Розбираючи документи, знайшла стопку листів, адресованих мамі від тата. Читати було цікаво, писав з ніжністю, весь час просив вибачення, питав про мене. В одному листі згадав подарунок – великого ведмедя. Іграшку мені подарували на день народження в 3 класі. Як так? Я знайшла дату, все правильно. Але батька на той час не було вже три роки! Не розуміючи нічого, я переглянула ще раз конверти і зрозуміла, що все моє життя трималось на неправді
Мені 27 років, ми з чоловіком працюємо, п’ятирічний син ходить в садок – все як у всіх. Живемо в обласному місті, батьки чоловіка і моя мама живуть в
І ось приходить невістка і повідомляє мені новину: вони з сином мовляв, купили екскурсію, а тут халепа, її мама занедужала. Просить тепер мене з онуком побути, але у мене то вже зустріч призначена. Вона в сльози, екскурсія пропадає, а я така-сяка тільки про себе думаю. І син став на її сторону.
Ніколи не розуміла тих людей, які, при виході на пенсію, ставлять хрест на активному житті. Я вважаю, що пенсія дана нам для відпочинку і аж ніяк не для

You cannot copy content of this page