– І чим ти, доню, думаєш? – повторює мені мама останні пів року, – Згадай себе після розлучення з ним. Ледь до тями прийшла. А тепер, що? Знову туди ж. Дитина і так тата має, нащо ж вам ще й жити разом, га?
Мені зараз 33 роки. У мене підростає чудовий син. Ми з чоловіком знову разом, хоча ще недавно розлученні. Такі нові відчуття і емоції відчуваєш, коли здавалося, що вже
Коли ця жінка покликала мене відійти в сторону для приватної розмови, я злегка здивувалась, але ж пішла. А далі – морок. Ця пані кожним своїм словом вводила мене у ступор. Я й не знала, що такі батьки існують, чесно! А головне, що це стає нормою уже і на таких. як я вказують пальцями
На відміну від багатьох батьків, ми не зосереджені на матеріальних благах. При цьому дочку ми дуже любимо і частенько балуємо. Збираючи її в школу, вирішили купити звичайний телефон
Чим старшою стає моя донька, тим більше я розумію – вони з чоловіком абсолютно однакові. Вони схожі не лише ззовні, а й мають абсолютно однаковий характер. Обидва вперті безкомпромісні і владні. Усе б нічого, але у одній квартирі вони не можуть знаходитись мирно довше трьох хвилин. А нещодавно спеціаліст до якого я звернулась сказав чітко, що подальше спільне проживання тата і доньки для її здоров’я не є безпечним
Чим старшою стає моя донька, тим більше я розумію – вони з чоловіком абсолютно однакові. Вони схожі не лише ззовні, а й мають абсолютно однаковий характер. Обидва вперті
— Тату, прости що не мала часу спілкуватись, так вийшло. Можна я в тебе поживу поки не знайду роботу? Ми з мамою не можемо знайти спільної мови. Я лиш на кілька днів, чесно. – Вона дивилась такими чистими і чесними очима, що я й не подумав відмовити. а даремно, ой даремно ж
Ми з дружиною в розлученні, у нас донька якій 28 років, живемо окремо. Після того як ми розійшлися, Олена (колишня дружина) залишила Світлану (доньку) собі. Я не заперечував,
– Він нам не рідний, навіщо ти його до заповіту вписав, тато! Це жарт такий, чи як? Попереджаємо, тату, коли тебе не стане, ми за кожну копійку і за кожну річ горою стоятимемо. Ваш прийомний син нічогісінько не отримає
Анастасія Павлівна та Євген Васильович – люди вже немолоді, обом трохи за 60 років. У них дві дорослі дочки і молодший син, якому на даний момент 17 з
Краплею, що переповнила чашу, стала – їжа. Відкривши в вихідний день холодильник, дідусь не виявив там нічого, крім половини пакету зіпсованого кефіру. Вибору просто не було і старенький таки зважився
З віком життя Кирила Львовича потьмяніло. Він вже не відчував у собі стільки сил як раніше. Зморшкувата чоловіча рука пройшлася по тумбочці в коридорі. Рахунки за ЖКП, квартплата,
— Давай обговоримо усе і одразу. Я згоден лишень у тому випадку жити разом, якщо бюджет у нас буде роздільним, а гроші, які ми з тобою вкладаємо в побут ділитимуться строго навпіл. Жінка спочатку здивувалася, навіщо такі складнощі. Зарплатня у обох практично однакова, плюс-мінус. А потім підрахувала, подумала, зважила всі за і проти, і погодилася. Уже наступного дня дала обранцю список “чесного і розділеного навпіл” спільного проживання
Після трьох місяців знайомства Денис усе ж наважився запропонувати Маринці спільне проживання. Обом було уже давно за сорок і це був не перший шлюб. — Давай обговоримо усе
Мій сині невістка на заробітках у Чехії. Свою доньку тимчасово привезли до мене, адже живу я не далеко і до школи дівчинці зручно ходити. Але ж мене ніхто не попереджав, що то за дитина така! Моїй онуці 15 років. Вся справа в тому, що вона занадто багато їсть. Їжа, яку я готую на кілька днів, йде за один
Мій сині невістка на заробітках у Чехії. Свою доньку тимчасово привезли до мене, адже живу я не далеко і до школи дівчинці зручно ходити. Але ж мене ніхто
– А чому я своєю дитиною повинна пишатися? Вона звичайна. Ніяких задатків. Напевно, в батька свого пішла. Тому й залишила я її тут в селі з тобою. Вона зі Світланою взагалі ні в яке порівняння не йде
Трирічна Оленка радо вибігла назустріч бабусі Каті, яка прийшла забирати її з дитячого садка. – Бабусю моя! А де мама? Вже всіх забрали! – Мама поїхала, Оленка, але
Сусіди почали заспокоювати жінку, а потім, розділившись на невеликі групи, стали бігати по всьому мікрорайону, в пошуках дівчинки. «Даша, Даша» – чулося з усіх боків, але Даша як крізь землю пішла. Дитини ніде не було, а якщо врахувати те, що дівчинка була слухняною і нікуди далі двору не йшла, то її зникнення було досить дивним
Стояв теплий, літній вечір. Алла вийшла посидіти з сусідками на лавочці. Біля під’їзду жінки обговорювали всіх неблагополучних сусідів, негаразди двору, під’їзду і всієї країни в цілому. — Діма,

You cannot copy content of this page