anna
Не знаю, навіщо пишу … Напевно, просто виговоритися. Усередині такі змішані почуття. Минулого тижня дочка зізналася, що чекають ще малюка, вже 12-13 тиждень. Я, як бабуся, повинна радіти,
— Ти вибач мене, Галиночко! – опускаючи очі не сказав – прошепотів чоловік, – Ми з тобою все життя разом прожили, та й зараз я без тебе на
Нашій сім’ї п’ятнадцять років. Ми одружилися відразу після закінчення університету. Наші відносини багато хто називав зразковими. Ах, якби вони лиш знали … Пригоди чоловіка наліво почалися не відразу.
У 1966 у мене з’явилась прекрасна дочка. Через 7 років шлюб розпався. Більше заміж не виходила, тому що не хотіла образити улюблену дочку. Все життя було присвячене тільки
Майже три роки тому я втратила чоловіка, з яким прожила десять років. Його не стало раптово. Я дуже любила чоловіка і у нас була щаслива сім’я. Тому, я
У мене є молодший брат Андрій. Він одружений і я дуже люблю його дружину. Коли ми з нею познайомилися, то відразу знайшли спільну мову і стали дружити. Вона
Марина ніби вросла в землю ногами. Побачити подібне вона не очікувала, та й не хотіла, чесно кажучи. На порозі з двома торбами і в заплічнику стояла колишня свекруха.
Мені 42 роки, чоловікові 47, у обох діти від попередніх шлюбів, спільних дітей немає. Жили ми прекрасно. Аж ось занедужала свекруха, і спеціалісти повідомили, що жінці потрібна цілодобова
Синові 26, півроку тому одружився. Живуть молоді окремо, в квартирі невістки, їй подарували батьки. Відразу скажу, що я не з тих свекрух, що недолюблюють невісток без причини. Дівчина
— А де кажеш, Петре твоя Олена! – примруживши око запитує сусідка, – На роботі? Хм! – багатозначно хитає головою вона, – Ну, ну! І ким вона у