Приїхала я на гостину і намагаюсь же мовчати, очі закривати на деякі речі і рота не відкривати, коли проситься сказати. Таки я три дні себе стримувала, але на ранок четвертого, о шостій, як побачила ту картину, то вже й не витримала а все, як є сину і невістці вимовила
Приїхала я на гостину і намагаюсь же мовчати, очі закривати на деякі речі і рота не відкривати, коли проситься сказати. Таки я три дні себе стримувала, але на
Замішую за три тижні до випікання. Рецепт, який передається у нашому роду від матері до доньки. Старопольський пряник. Зберігається місяцями і стає лиш смачніший
Замішую за три тижні до випікання. Рецепт, який передається у нашому роду від матері до доньки. Старопольський пряник. Зберігається місяцями і стає лиш смачніший. Інгредієнти: 1 кг пшеничного
Те що Іван Васильович на мене око поклав, я відчула при першій же зустрічі. Мені було приємно відчувати його увагу і особливе ставлення. Тоді я вже шкодувала про те, що зустріла Павла спершу. Все ж свекір майбутній був куди цікавішим мені. Але, що вже було робити?
Те що Іван Васильович на мене око поклав, я побачила при першій же зустрічі. Мені було приємно відчувати його увагу і особливе ставлення. Тоді я вже шкодувала про
“Мало грошей потрібно вчитись економити, а не влаштовувати сцену. Ти йому куди, на завод пропонуєш іти? Це в тебе освіти немає, байдуже куди йти, а от мій Валерій з вищою фінансовою освітою” – свекруха говорила і говорила а я пішла речі свої складати. Коли ж вони зрозуміли вони що я роблю відреагували дуже несподівано
“Мало грошей потрібно вчитись економити, а не влаштовувати сцену. Ти йому куди, на завод пропонуєш іти? Це в тебе освіти немає, байдуже куди йти, а от мій Валерій
В моєму домі нині оселилось мале дитя похилого віку. Капризний, завжди не задоволений ще й уваги потребує постійної. Та ще я якось терпіла і входила в положення поки не почула його розмову телефонну
В моєму домі нині оселилось мале дитя похилого віку. Капризний, завжди не задоволений ще й уваги потребує постійної. Та ще я якось терпіла і входила в положення поки
“Ну що, – запитую в онука, – сподобався подарунок?”. Михась дивиться на мене великими здивованими очима, потім на маму свою поглядає. Невістка ж стиснула губи і відвела погляд. А я аж підстрибнула, бо ж знала куди пішло мною придбане для онука єдиного
“Ну що, – запитую в онука, – сподобався подарунок?”. Михась дивиться на мене великими здивованими очима, потім на маму свою поглядає. Невістка ж стиснула губи і відвела погляд.
Чув, Дмитре, – гукає сусід до мого чоловіка через паркан, – Аделя знову від чоловіка пішла. Вчора в автобусі із нею їхав, то казала, що вже назавжди. Цього разу точно”. сусід посміхається у свої пишні вуса і спостерігає за реакцією мого чоловіка. Я ж роблю вигляд, ніби мене та новина і не стосується, викопую кущі малини, а сама млію і поглядаю на Дмитра. Ну невже ж знову?
“Чув, Дмитре, – гукає сусід до мого чоловіка через паркан, – Аделя знову від чоловіка пішла. Вчора в автобусі із нею їхав, то казала, що вже назавжди. Цього
“Добре тобі. – чую як син із другом балакає у вітальні. – тебе батьки забезпечували і забезпечують, а от моя мама мені нічого не дала в життя, все сам”. Я мусила до стіни прихилитись, бо почуте мене вразило прикро. То це я не дала? Я нічим не допомогла?
“Добре тобі. – чую як син із другом балакає у вітальні. – тебе батьки забезпечували і забезпечують, а от моя мама мені нічого не дала в життя, все
“Нічим допомогти не можу, – каже сестра приглушеним голосом, – Ти ж знаєш, зарплатня мала, а в мене ще два студенти. Сестро, тільки морально і підтримаю. Соромно мені., бо ж то мама рідна, – і хлипати починає”. Я поклала слухавку і зітхнула скрушно. Ну що ж, схоже мені знову у борги залазити? Та от, за два дні, набирає мене подруга, що жила в одному із сестрою селі. Новина в неї для мене була
“Нічим допомогти не можу, – каже сестра приглушеним голосом, – Ти ж знаєш, зарплатня мала, а в мене ще два студенти. Сестро, тільки морально і підтримаю. Соромно мені.,
Так а ми до чого? – дивиться сестра здивовано, – Де були твої очі? Чого ти дружину не беріг? Ми й так щомісячно на тата витрачаємо чималу суму, звідки ще й для Олі твоєї грошей узяти? Май совість, брате
Так а ми до чого? – дивиться сестра здивовано, – Де були твої очі? Чого ти дружину не беріг? Ми й так щомісячно на тата витрачаємо чималу суму,

You cannot copy content of this page