mar

Я – мати тридцятирічного сина, що в черговий раз зібрався одружуватися, але ще не розлучився з попередньою дружиною. Місяць тому Віталій подав заяву про розірвання шлюбу, а вчора

Ми з подругою Галиною працювали покоївками в гарному готелі і, як для жінок, заробляли, начебто, й непогано, можна було б безбідно жити, але при умові, що й чоловіки

Записатися в цю Міжнародну організацію і стати доброволицею в гуманітарну місію мене спонукали сімейні обставини. Ще вчора ми святкували моє 35-річчя, і я в думках підбивала підсумок свого

Соломія вважала себе добропорядною дівчиною. Вона знала, що стане вірною дружиною і турботливою мамою, коли вийде заміж і житиме у великому місті. Але для цього треба одружитися не

За весь час моєї роботи у великому банку на посаді керівниці відділу інвестицій таке зі мною трапилося вперше. Після напруженої двотижневої роботи над звітом, що займав п’ятдесят три

Чи я сама собі позаздрила, чи я сама себе наврочила? Не знаю, що й гадати. Але від того суботнього ранку все пішло шкереберть, а мої здобутки та досягнення

Я поспішала на батьківські збори до наймолодшої доньки Улянки, та все одно запізнилася. Тоді ще освітяни дозволяли собі поводитися зі своїми учнями та їхніми батьками абсолютно безпардонно. –

– Доню, отямся, Зеновій тебе кохає, стільки років упадає за тобою, а ти за невідомо кого зібралася заміж, – не переставала вмовляти мене мама, – всього кілька місяців

Я була небажаною невісткою в родині Прокопенків. Свекор, Іван Микитович, той хоч старався це приховувати, а Зіна Львівна, свекруха, відверто демонструвала своє розчарування, що заради мене, першокурсниці коледжу,

Я рано залишилася без чоловіка. Так трапилося. Олежикові тоді йшов одинадцятий рік. Я жила для нього, добре виховала, дала гарну освіту. Щоправда, суттєво допомагали свекри. І ось тільки