Ще вчора ми святкували моє 35-річчя, і я в думках підбивала підсумок свого життя та зробила для себе втішний висновок: успішна лікарка в приватній клініці нашого друга Андрія, щаслива дружина Віталія та мама дев’ятирічної Алінки. А вже сьогодні я зіткнулася з серйозною проблемою.
Записатися в цю Міжнародну організацію і стати доброволицею в гуманітарну місію мене спонукали сімейні обставини. Ще вчора ми святкували моє 35-річчя, і я в думках підбивала підсумок свого
На другому курсі вже всі знали: Тарас і Соломія – це пара. Навіть Тарасовій мамі сороки на хвості принесли, що її син зустрічається з дівчиною. Жінка спочатку не надала звістці ніякої уваги, мовляв, хай розважається хлопець. Але коли на третьому курсі син заговорив про одруження, вирішила цього не допустити
Соломія вважала себе добропорядною дівчиною. Вона знала, що стане вірною дружиною і турботливою мамою, коли вийде заміж і житиме у великому місті. Але для цього треба одружитися не
Коли я звільнялася, мене ніяк не хотіли відпускати, випитували причину, обіцяли підвищення зарплати, особливо наполегливою була моя подруга, і я наважилася їй все розказати.
За весь час моєї роботи у великому банку на посаді керівниці відділу інвестицій таке зі мною трапилося вперше. Після напруженої двотижневої роботи над звітом, що займав п’ятдесят три
Чи я сама собі позаздрила, чи я сама себе наврочила? Не знаю, що й гадати. Але від того суботнього ранку все пішло шкереберть, а мої здобутки та досягнення в створенні сімейної ідилії – коту під хвіст. Тоді я ще не уявляла такого фіналу.
Чи я сама собі позаздрила, чи я сама себе наврочила? Не знаю, що й гадати. Але від того суботнього ранку все пішло шкереберть, а мої здобутки та досягнення
Мені нічим було похвалитися: сама виховую трьох дітей. Батьком найстаршої доньки Оксани був Антон. Але він про це не знав. Я подала на розлучення через його постійні зради, тільки згодом відчула, що ношу під серцем його дитину, але не хотіла признатися, переживала, щоб він не забрав її від мене, так як його статки в рази перевищували мої доходи.
Я поспішала на батьківські збори до наймолодшої доньки Улянки, та все одно запізнилася. Тоді ще освітяни дозволяли собі поводитися зі своїми учнями та їхніми батьками абсолютно безпардонно. –
– Доню, отямся, Зеновій тебе кохає, стільки років упадає за тобою, а ти за невідомо кого зібралася заміж, – не переставала вмовляти мене мама, – всього кілька місяців із ним знайома і думаєш, що кохаєш. – Мамо, мені вже двадцять шість років, і в своїх почуттях я добре розбираюсь. Але маму важко було переконати. Вона розгорнула бурхливу діяльність, щоб дізнатися, звідки він родом і з якої родини, де працює, та, головне, скільки заробляє.
– Доню, отямся, Зеновій тебе кохає, стільки років упадає за тобою, а ти за невідомо кого зібралася заміж, – не переставала вмовляти мене мама, – всього кілька місяців
Я була небажаною невісткою в родині Прокопенків. Свекор, Іван Микитович, той хоч старався це приховувати, а Зіна Львівна, свекруха, відверто демонструвала своє розчарування, що заради мене, першокурсниці коледжу, де її син Микита читав лекції, він розійшовся з Оксаною, дівчиною, з якою зустрічався ще зі школи, яка чекала його після служби, потім з-за кордону, де після вишу хлопець працював за контрактом.
Я була небажаною невісткою в родині Прокопенків. Свекор, Іван Микитович, той хоч старався це приховувати, а Зіна Львівна, свекруха, відверто демонструвала своє розчарування, що заради мене, першокурсниці коледжу,
Після весілля мого сина Іван кликав мене йти жити до нього. Але так сталося, що скоріше його донька пішла від чоловіка і тепер мешкає в батька. А я таки зважилася відповісти Іванові згодою, тож мала приготувати романтичну вечерю, засвітити свічки, щоб у такій обстановці ми домовилися, коли подавати заяву до РАЦСу та з ким відсвяткувати наше скромне весілля.
Я рано залишилася без чоловіка. Так трапилося. Олежикові тоді йшов одинадцятий рік. Я жила для нього, добре виховала, дала гарну освіту. Щоправда, суттєво допомагали свекри. І ось тільки
У вихідний я зайнялася пранням. З кишені чоловікових джинсів випали два запрошення на відкриття ювелірного салону. Спочатку я зраділа, що, нарешті, після кількох років напруженої праці та постійної економії, вийдемо з ним на люди. Але, виявилося, що на відкритті …ми вже побували ще в день його відрядження.
Того ранку я їхала звичною дорогою на роботу в офіс туристичної компанії, де працюю менеджером. Водійського стажу в мене всього шість років, я не так часто сідала за
Мені працювалося легко, та якось відчула на собі пильний погляд відвідувача. Я поспішила до його столика. Може, зачекався, тому свердлить мене очима? Коли поверталась із замовленням, погляд чорних очей ніби скував мої руки, і я ненароком хлюпнула каву на його картату сорочку. Миттю серветками стала витирати і вибачатися, а він іронічно сказав: «Цікавий у вас, панянко, спосіб знайомитися з чоловіками. Я – Кирил. А ви»? Я ледь стрималася, щоб різко не відповісти на таке зухвальство.
Якою ж немудрою я була в неповних двадцять років, поводилася як підліток, була з батьками нестримана й зухвала. Дотепер мені соромно, як згадаю, бо майже зіткнулася з такою

You cannot copy content of this page