Головна

mar

У вихідний я зайнялася пранням. З кишені чоловікових джинсів випали два запрошення на відкриття ювелірного салону. Спочатку я зраділа, що, нарешті, після кількох років напруженої праці та постійної економії, вийдемо з ним на люди. Але, виявилося, що на відкритті …ми вже побували ще в день його відрядження.
Історії з життя 0
Того ранку я їхала звичною дорогою на роботу в офіс туристичної компанії, де працюю менеджером. Водійського стажу в мене всього шість років, я не так часто сідала за
Мені працювалося легко, та якось відчула на собі пильний погляд відвідувача. Я поспішила до його столика. Може, зачекався, тому свердлить мене очима? Коли поверталась із замовленням, погляд чорних очей ніби скував мої руки, і я ненароком хлюпнула каву на його картату сорочку. Миттю серветками стала витирати і вибачатися, а він іронічно сказав: «Цікавий у вас, панянко, спосіб знайомитися з чоловіками. Я – Кирил. А ви»? Я ледь стрималася, щоб різко не відповісти на таке зухвальство.
Історії з життя 0
Якою ж немудрою я була в неповних двадцять років, поводилася як підліток, була з батьками нестримана й зухвала. Дотепер мені соромно, як згадаю, бо майже зіткнулася з такою
Я легко й плавно йшла коридорами Палацу одружень,  поки раптово не зіткнулася з Нею, цією дамою, що несподівано вигулькнула з-за рогу бічного коридору. З рук ледь не випала тека з документами, інстинктивно-ввічливо я встигла сказати «ой, вибачте», та у відповідь почула грубе «протри краще очі». Вона пішла не озираючись, впевнена в своїй правоті, а я на мить остовпіла. Зі мною ще таке не траплялось ніколи
Історії з життя 0
Я легко й плавно йшла коридорами Палацу одружень,  поки раптово не зіткнулася з Нею, цією дамою, що несподівано вигулькнула з-за рогу бічного коридору. З рук ледь не випала
Я просто хотіла бути щасливою. Не за всяку ціну, звісно, але шукала різні шляхи – від знайомств через друзів до знайомств через всесвітню павутину. От саме в ній я й заплуталася, відколи розчарувалася в друзях друзів і не привернула увагу поціновувачів театральних постановок, художніх виставок і музеїв, де я сподівалася зустріти духовно багатого чоловіка, та не вдалася до віртуального знайомства як останнього шансу вийти заміж
Історії з життя 0
Я просто хотіла бути щасливою. Не за всяку ціну, звісно, але шукала різні шляхи – від знайомств через друзів до знайомств через всесвітню павутину. От саме в ній
– Якщо ти мене, справді, кохаєш, то пробачиш, – сказав мені Кирило, коли вернувся до мене після місячної розлуки, – хоч заради дітей наших прости мені. – Не можу так легко простити, – я говорила щиро, – мені дуже важко через твою зраду, навряд, чи вже зможу відновити довіру
Історії з життя 0
– Якщо ти мене, справді, кохаєш, то пробачиш, – сказав мені Кирило, коли вернувся до мене після місячної розлуки, – хоч заради дітей наших прости мені. – Не
Хоч я намагалася не привертати до своєї скромної персони уваги, чоловіки липнули до мене, як бджоли до меду. Жодному залицяльнику я не давала  шансу, але коли побачила Євгена, частіше забилося серце, як в юної панни на першім побаченні. Він був старший за мене, зі смутними очима, не обсипав мене компліментами, поводився так, ніби ми давно знайомі, ніби я його молодша сестра, а не жінка, що закохалася в нього з першого погляду і ніяк не могла цього приховати
Історії з життя 0
Я знала собі ціну, що красива і маю лагідну вдачу. Тому, пішовши від першого чоловіка, усвідомлювала, що довго сама не буду. Я ще така молода, і мені так
Родини Лазаровичів і Карпенків пов’язувала багатолітня дружба: від покоління батьків – Едуарда та Бориса – до покоління внуків. На внуках вона й закінчилася. Дружнім взаєминам поставив крапку сорокап’ятирічний Артур Едуардович, директор мережі АЗС, що вчетверте був одружений на двадцятишестирічній внучці татового друга Бориса
Історії з життя 0
Родини Лазаревичів і Карпенків пов’язувала багатолітня дружба: від покоління батьків – Едуарда та Бориса – до покоління внуків. На внуках вона й закінчилася. Дружнім взаєминам поставив крапку сорокап’ятирічний
Усе життя мені здавалось, що я приречена бути щасливою та коханою. Гарна на вроду, творчої натури, єдина донька багатих батьків, добра мама й любляча дружина. Що ще потрібно для злагоди й спокою в родині, крім поваги і вірності чоловіка?! «Від добра добра не шукають», кажуть у народі, Але мій Володя, очевидно, був винятком із правил, та я про це ще не знала
Історії з життя 0
Усе життя мені здавалось, що я приречена бути щасливою та коханою. Гарна на вроду, творчої натури, єдина донька багатих батьків, добра мама й любляча дружина. Що ще потрібно
Все почалося з такого моменту: кришталева ваза, весільний подарунок свекрухи, від чоловікового необережного руху впала й розбилася на друзки. І це в той час, коли ми готувалися до ювілею – нашого кришталевого весілля. Я ніколи не вірила в прикмети, але цього разу щось защеміло в серці і тривожні передчуття розлилися в душі через цей символічний знак
Історії з життя 0
Все почалося з такого моменту: кришталева ваза, весільний подарунок свекрухи, від чоловікового необережного руху впала й розбилася на друзки. І це в той час, коли ми готувалися до
Мама мріяла про внуків, але мій чоловік усе твердив: доки не доробимося до більшої квартири, дітей в нас не буде. Тоді мама пообіцяла, що поміняється з нами житлом, тобто віддасть нам трикімнатну, а сама переїде в нашу, тільки б ми подарували їй внука чи внучку
Історії з життя 0
Моїй мамі сповнилося 55. Як службовиця, вона зразу ж вийшла на пенсію і, на відміну від інших жінок її віку, раділа, що, нарешті, поживе для себе, мовляв, життя

You cannot copy content of this page